Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №321/359/18

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 321/359/18

провадження № 61-48753св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

треті особи: Михайлівська районна державна адміністрація Михайлівського районну Запорізької області, Михайлівська селищна рада Михайлівського районну Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Михайлівська районна державна адміністрація Михайлівського районну Запорізької області, Михайлівська селищна рада Михайлівського районну Запорізької області, про визнання договору оренди поновленим.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 листопада 2007 року між ним та Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області, яка відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) була розпорядником земельних ділянок із земель державної власності, укладений договір оренди землі, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 2323355100:20:011:0001, загальною площею 16,6000 га, яка знаходиться на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

Строк дії вказаного договору складає 10 років. Договір зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру 22 лютого 2008 року за № 040827300214.

26 грудня 2012 року між сторонами укладена додаткова угода, якою пункти 9,10,19 договору оренди землі від 26 листопада 2007 року викладені у новій редакції, зокрема визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі у рік з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також встановлено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки без проекту її відведення та заборону на відчуження права оренди іншим особам, внесення до статутного фонду, передання у заставу. Інші умови договору залишені без змін.

Додаткова угода зареєстрована у відділі Державного комітету по земельних ресурсах у Михайлівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2012 року за № 232330004001386.

Договір оренди землі від 26 листопада 2007 року зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру 22 лютого 2008 року, тому десятирічний строк його дії тривав до 22 лютого 2018 року включно.

Таким чином, одномісячний строк після закінчення зазначеного договору тривав до 22 березня 2018 року включно. Протягом цього часу він продовжував користуватися земельною ділянкою і листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після його закінчення не отримував, а тому відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Із урахуванням наведеного, позивач просив визнати поновленим договір оренди землі від 26 листопада 2007 року, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 лютого 2008 року за № 040827300214, на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 26 грудня 2012 року, зареєстрованою у відділі Державного комітету по земельних ресурсах у Михайлівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2012 року за № 232330004001386.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року позов задоволено. Поновлено договір оренди землі від 26 листопада 2007 року, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 22 лютого 2008 року за № 040827300214, на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором з урахуванням змін, унесених додатковою угодою від 26 грудня 2012 року, зареєстрованою у відділі Державному комітеті по земельних ресурсах у Михайлівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2012 року за №
232330004001386.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належно виконував обов'язки за умовами договору, а тому має переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені з урахуванням внесених змін. Лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі мав бути направлений позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто у період із 23 лютого до 22 березня 2018 року включно, проте у матеріалах справи наявний лише один лист-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24 листопада 2017 року, який складено ще до закінчення договору оренди землі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося. За наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень зі сторони орендодавця у його поновленні відсутні підстави для виникнення у позивача права на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно тлумачить норму статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки з аналізу наведеної норми вбачається, що застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" до відносин щодо поновлення на новий строк договорів оренди землі, законодавець не ставить у залежність від того, чи виконувалися орендарем до закінчення строку оренди приписи, встановленні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Скасоване рішення суду першої інстанції повністю відповідає судовій практиці, у тому числі правому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17-ц.

Апеляційний суд проігнорував думку Михайлівської територіальної громади щодо подальшої долі земельної ділянки, яка у майбутньому належатиме цьому органу місцевого самоврядування, чим порушив його право, встановлене статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У лютому 2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки вказана норма може застосовуватися лише у разі, якщо орендар не звертався до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору оренди та не надсилав орендодавцю додаткову угоду, а лише продовжував користуватися земельною ділянкою після того, як закінчився строк договору оренди.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 26 листопада 2007 року між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер undefined, загальною площею 16,6000 га, яка знаходиться на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

Договір оренди землі від 26 листопада 2007 року зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру 22 лютого 2008 року за № 040827300214.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 26 листопада 2007 року вказаний договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Враховуючи дату державної реєстрації зазначеного договору оренди землі у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру Державного земельного кадастру - 22 лютого 2008 року, строк його дії триває до 22 лютого 2018 року включно.

26 грудня 2012 року між сторонами укладена додаткова угода, якою пункти 9,10,19 договору оренди землі від 26 листопада 2007 року викладені у новій редакції, зокрема визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі у рік з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також встановлено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки без проекту її відведення та заборону на відчуження права оренди іншим особам, внесення до статутного фонду, передання у заставу. Інші умови договору залишені без змін.

Додаткова угода зареєстрована у відділі Державного комітету по земельних ресурсах у Михайлівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2012 року за № 232330004001386.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-17, відповідно до якого районі державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Такі повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області такі функції передано Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням, у якому зазначав, що він бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області направлено ОСОБА_1 лист від 24 листопада 2017 року № 31-8-0.6-7327/2-17, у якому зазначено, що відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері виконання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду територіальні органи Держгеокадастру повинні встановлювати строк дії оренди 7 років та розмір орендної плати не нижче восьми відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджується на запропоновані ОСОБА_1 умови договору, викладенні в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в частині строку дії договору та розміру орендної плати, у зв'язку із чим, переважне право на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 22 лютого 2008 року за № 040827300214, припиняється на підставі частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" через недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними частини 1 статті 124 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі"необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, передбаченим частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то частина шоста вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі": (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, виходячи з того, що частини 1 -5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що під час листування щодо поновлення договору оренди землі від 26 листопада 2007 року відповідно до частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" сторони не досягли згоди щодо орендної плати та інших істотних умов договору оренди землі, дійшов правильного висновку про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі припинилося.

Встановлені у справі обставини, а саме: звернення позивача до відповідача із листом-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомлення відповідачем протягом місяця позивача про незгоду із запропонованими ним умовами у частині строку дії договору та розміру орендної плати, які викладені у проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, свідчать про те, що позивач був обізнаний про прийняте розпорядником земельної ділянки рішення про припинення із 23 лютого 2018 року орендних відносин між сторонами та про необхідність повернення земельної ділянки у визначений строк.

За вказаних обставин, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що позивач після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, разом із іншими підставами, вказаними у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень із орендодавця у його поновленні.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував думку Михайлівської територіальної громади щодо подальшої долі земельної ділянки, яка у майбутньому буде належати цьому органу місцевого самоврядування, чим порушив його право, встановлене статтею 319 ЦК України, є безпідставними, оскільки на момент розгляду справи у судах, Михайлівська територіальна громада не була власником спірної земельної ділянки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, апостанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року

Частиною 1 статті 436 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що Верховний Суд ухвалює судове рішення у цій справі, то відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик