Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №941/314/22
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №941/314/22

Постанова

Іменем України

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 941/314/22

провадження № 61-5536св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Петрівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року у складі судді Шаєнко Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Льомич Л. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Петрівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Петрівська селищна рада), як орган опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

На обґрунтування позову Петрівська селищна рада посилалася на те, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання своєї дитини, не проявляє турботи, не піклується про стан здоров`я дитини, а тому позивач просив суд позбавити відповідача батьківських прав стосовно її малолітнього сина та стягнути з неї аліменти на його утримання.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Ухвалено проводити стягнення, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття на користь закладів, де буде утримуватись дитина, або осіб, які будуть утримувати дитину.

Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Передано малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Петрівській селищній раді для вирішення питання його подальшого влаштування.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зважаючи на систематичне свідоме ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, позов підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року змінено.

Доповнено резолютивну частину рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року вказівкою про стягнення аліментів на малолітнього ОСОБА_1 на користь фізичних осіб чи юридичних установ на утриманні яких він буде знаходитися до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, що загрожує життю та здоров?ю малолітньої дитини, тому рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина є законним, обґрунтованим та враховує інтереси дитини.

Одна суд апеляційної інстанції зазначив, що стягуючи з відповідача аліменти на утримання сина, у розмірі однієї чверті всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, суд першої інстанції не вказав періоду стягнення аліментів на утримання дитини на користь фізичних осіб чи юридичних установ на утриманні яких він буде знаходитися до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому, рішення суду першої інстанції не змінюючи його мотивувальної частини, підлягає доповненню (уточненню) саме щодо стягнення аліментів на малолітнього ОСОБА_1 на користь фізичних осіб чи юридичних установ на утриманні яких він буде знаходитися до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення батьківських прав є помилковим та передчасним. ОСОБА_2 проживає у трикімнатній квартирі, в якій наявні меблі, побутова техніка, дитяче ліжко та всі необхідні речі для дитини. Від виконання батьківських обов`язків не відмовлялася.

Суди не врахували, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для матері, так і для дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Доводи інших учасників справи

У травні 2023 року Петрівська селищна рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилалася на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, оскільки відповідач систематично ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо належного догляду за дитиною, його лікування та створення належних умов для проживання дитини, що призвело до виникнення загрози життю та здоров`ю дитини.

Квартира, в якій проживає ОСОБА_2 не відповідає санітарним нормам, відсутні продукти харчування.

ОСОБА_2 не здійснювала належний догляд дитини, за період з 21 лютого до 04 квітня 2022 року дитина була тричі госпіталізована до лікарні для лікування атопічного дерматиту.

Відповідач більше року не виявляла щодо ОСОБА_1 батьківської турботи та піклування, після відібрання у неї дитини, жодного разу його не відвідувала.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

13 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.

12 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 05 листопада 2021 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 07 квітня 2022 року.

Суди встановили, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в службі в справах дітей Петрівської селищної ради з 12 листопада 2021 року, що підтверджується копією наказу від 12 листопада 2021 року № 126 .

ОСОБА_2 є матір`ю трьох дітей, неодружена.

На час розгляду справи не працювала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2022 року у справі № 941/1610/21 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Петрівська селищна рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей та припинення стягнення аліментів задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із батьком дітей - ОСОБА_4 .

Відповідно до характеристики Петрівської селищної ради ОСОБА_2 характеризується негативно через неналежне виконання батьківських обов`язків.

Матеріали справи містять акти обстеження умов проживання відповідача, які підтверджують незадовільні умови її проживання.

Також ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що підтверджується копіями постанов Петрівського районного суду Кіровоградської області.

За клопотанням служби у справах дітей Петрівської селищної ради від 04 квітня 2022 року, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово влаштовано до педіатричного відділення комунального некомерційного підприємства «Петрівська центральна лікарня» з метою забезпечення безпеки дитини та його медичного обстеження.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради від 04 квітня 2022 року № 289 малолітнього ОСОБА_1 відібрано від ОСОБА_2 у зв`язку із виникненням загрози для життя та здоров`я дитини.

Згідно з наказом начальника служби у справах дітей Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 05 квітня 2022 року № 4 малолітнього ОСОБА_1 тимчасово влаштовано до родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Комісія Петрівської селищної ради, як орган опіки та піклування 04 квітня 2022 року прийняла висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виконання, розвитку та утримання своєї дитини ОСОБА_1 , не проявляє турботи та не піклується про стан здоров`я сина.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав, суди взяли до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, а також врахували, що відповідач відповідно до рішення відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради від 25 жовтня 2021 року № 326 перебуває на обліку у відділі соціальної роботи комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Петрівської селищної ради та отримує соціальну послугу консультування, проте рекомендацій та порад щодо належного виконання батьківських обов`язків не виконувала, належний догляд дитині не здійснювала. Дитина за період з 21 лютого до 04 квітня 2022 року тричі була примусово госпіталізована до лікарні для лікування атопічного дерматиту. Також ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Крім того, малолітній ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради від 04 квітня 2022 року № 289 був відібраний від ОСОБА_2 у зв`язку із виникненням загрози для життя та здоров`я дитини та відповідно до наказу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 05 квітня 2022 року № 4 малолітній ОСОБА_1 був тимчасово влаштований до родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21), від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15 (провадження

№ 61-4879св20).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19.

У постанові Великої палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 зазначено про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Посилання заявника на зазначені постанови Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у зазначених справах стосуються інших фактичних обставин та доведеності чи недоведеності винної поведінки батьків щодо невиконання ними своїх батьківських обов`язків. Проте у цій справі суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшли висновку, що позивач довів, що ОСОБА_2 нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. ОСОБА_2 не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростувала, що свідомо нехтувала обов`язками матері щодо сина. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

У справі «Ilya Lyapin v. Russia» (Ілля Ляпін проти Росії) ЄСПЛ зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанови суду апеляційної інстанції, тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2022 року у незміненій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді: А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров