Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.10.2019 року у справі №509/4639/16

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 509/4639/16-ц

провадження № 61-24936св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталії Федорівни,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк" або банк), приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. про визнання договорів іпотеки, що укладені між ним та банком 28 грудня 2006 року та 10 квітня 2007 року, припиненими та скасування пов'язаних з цими договорами обтяжень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що за договором кредиту від 28 грудня 2006 року № 06/95/172, укладеним між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 190 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 27 грудня 2013 року.

За умовами кредитного договору від 10 квітня 2007 року А № 670/22-514, укладеного між акціонерним комерційним банком "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3, останньому наданий кредит у розмірі 110 000,00
доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 09 квітня 2012 року.

На забезпечення виконання вищевказаних кредитних договорів він (позивач) уклав з АКБ "Укрсоцбанк" договори іпотеки від 28 грудня 2006 року № 9988 та від 10 квітня 2007 року № 2054, згідно з якими передав в іпотеку садовий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, про що в "Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" та в "Державному реєстрі іпотек" нотаріусом вчинено відповідні записи про обтяження майна.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до нього (ОСОБА_1), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки у зв'язку зі спливом позовної давності.

Втрата банком через пропуск строку позовної давності права задовольнити свої майнові вимоги до боржника за рахунок переданого в іпотеку майна має наслідком звільнення останнього від виконання обов'язків за договором іпотеки та втрату банком права і можливості здійснювати відносно вказаного майна свої права іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, просив визнати припиненими зобов'язання за договорами іпотеки від 28 грудня 2006 року та 10 квітня 2007 року, укладеними між ним та АКБ "Укрсоцбанк", і скасувати зумовлені ними обтяження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими договори іпотеки, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" 28 грудня 2006 року № 9988 та 10 квітня 2007 року № 2054, посвідчені приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н. Ф.

Скасовано обтяження, внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме:

- обтяженнявід 29 грудня 2006 року за реєстровими №№ 4223207,4223217, посвідчені приватним нотаріусом Куркан Н. Ф., на об'єкти обтяження - садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 РПВН 15845866, власник ОСОБА_1;

- обтяження від 11 квітня 2007 рокуза реєстровими №№ 4787101,4787146, посвідчені приватним нотаріусом Куркан Н. Ф., на підставі договору іпотеки від 10 квітня 2007 року № 2054 на об'єкт обтяження - садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 РПВН 15845866, власник ОСОБА_1;

Скасовано обтяження, внесені до Державного реєстру іпотек:

- обтяження від 12 квітня 2007 року за реєстровим № 4792115, посвідчене приватним нотаріусом Куркан Н. Ф., на підставі договору іпотеки від 10 квітня 2007 року № 2054, об'єкт обтяження - земельна ділянка та садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1;

- обтяження від 11 березня 2008 року за реєстровим № 6754756 на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2006 року № 9988, посвідчене приватним нотаріусом Куркан Н. Ф., об'єкт обтяження - земельна ділянка та садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з пропуском позовної давності іпотекодержатель втратив право на задоволення своїх вимог до боржника за рахунок його майна, переданого в іпотеку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку про те, що через невиконання боржником зобов'язань іпотека є дійсною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, вирішуючи спір дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд не прийняв до уваги та не надав оцінки тому факту, що за обома кредитними договорами, а відповідно і за договорами іпотеки, укладеними на їх забезпечення, позовна давність спливла 22 жовтня 2011 року, що є підставою для припинення іпотеки у відповідності до статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" іпотекою забезпечуються вимоги за основним зобов'язанням, а не зобов'язання, що виникли поза межами строку дії основного зобов'язання.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" та витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області зазначену справу.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Судуна підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 грудня 2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/95/172, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 190 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 27 грудня 2013 року.

10 квітня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 670/22-514, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 110 000,00 доларів СШАзі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 09 квітня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами банк уклав з ОСОБА_1 договори іпотеки: 28 грудня 2006 року за нотаріальним реєстровим № 9988 та 10 квітня 2007 року за нотаріальним реєстровим № 2054, відповідно до яких ОСОБА_1 передав в іпотеку садовий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек нотаріусом вчинено відповідні записи про обтяження майна.

Зобов'язання з повернення кредиту боржником не виконані.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктами 6.3 договорів іпотеки, що укладені між банком та позивачем, визначено, що ці договори діють до припинення основного зобов'язання. Дія договору іпотеки припиняється з інших підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку".

Суди встановили, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість не сплатив, що не заперечували сторони.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.

Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності зобов'язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 15 травня 2017 року в справі № 643/4395/16-ц (провадження №6-786цс17) та від 05 липня 2017 року в справі № 369/5865/15-ц (провадження № 6-1840цс17).

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд, встановивши, щовідповідач не виконав зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість не сплатив дійшов правильного висновку, що іпотека є дійсною, а отже підстави, передбачені законом для визнання договорів іпотеки припиненими та скасування пов'язаних з цими договорами обтяжень, відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що зі спливом позовної давності строк дії договорів іпотеки закінчився, що є підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів відхиляє, оскільки сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов'язання.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного судуОдеської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук