Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-469/1997

провадження № 61-18751св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н.

П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 1997 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається із будинку "А-1" (27/50 частин всього домоволодіння) та будинку "Б-1" (31/100 частин всього домоволодіння), а також 15/100 частин надвірних будівель.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається із будинку "А-1" (27/50 частин всього домоволодіння) та будинку "Б-1" (31/100 частин всього домоволодіння), а також 15/100 частин надвірних будівель.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 24 червня 2019 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 залучений до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_2

05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою, у якій позов ОСОБА_2 визнав незаконним та відмовився від позову.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_1, правонаступника ОСОБА_2, від позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння.

Визнано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року нечинним та закрито провадження у цій справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 як правонаступник позивача ОСОБА_2, подавши нотаріально посвідчену заяву від 03 червня 2020 року, скористався своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 206 ЦПК України, на відмову від позову. Не встановивши обставин, які б свідчили про неможливість прийняття відмови ОСОБА_1 від позову, суд прийняв його відмову від позову, визнав нечинним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року та закрив провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_5 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 15 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 619/2633/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та накладено арешт на майно останнього, у тому числі і на майно, яке є предметом спору у цій справі ( № 2-469/1997). Таким чином, відмовляючись від позовних вимог, ОСОБА_1 фактично відчужив єдине майно, на яке може бути звернуто стягнення кредитором ОСОБА_5 у випадку задоволення його позову, і отже вирішив питання про його права.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через 22 роки після оскаржуваного судового рішення. Приймаючи відмову правонаступника ОСОБА_1 від позовних вимог, суд допустив неповноту в з'ясуванні обставин справи та не врахував зловживання останнього своїми процесуальними правами.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

У січні 2021 року до суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу, мотивовані незгодою з її доводами та законністю оскаржуваного судового рішення, а у червні 2021 року - клопотання ОСОБА_5 про зупинення виконання судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року у справі № 2-469/1997 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається із будинку "А-1" (27/50 частин всього домоволодіння) та будинку "Б-1" (31/100 частин всього домоволодіння), а також 15/100 частин надвірних будівель.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Її спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1, який згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-537 від 03 серпня 2020 року успадкував після ОСОБА_2 домоволодіння з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 24 червня 2019 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року частково задоволена заява ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження. Поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження. Відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-469/1997.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року ОСОБА_3 поновлений строк на оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року у зв'язку із тим, що його пояснення стосовно неповідомлення про розгляд справи в 1997 році та отримання копії оскаржуваного судового рішення 31 травня 2019 року відновленими матеріалами цивільної справи не спростовані, та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року до участі у справі був залучений правонаступник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1

05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із нотаріально посвідченою заявою, у якій позов ОСОБА_2 визнавав незаконним. У зв'язку з викладеним на підставі пункту 1 частини 2 статті 49, статей 206, 207, 373 ЦПК ОСОБА_1 відмовився від позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння.

Ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 15 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 619/2633/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та накладено арешт на майно останнього, у тому числі і на майно, яке є предметом спору у цій справі ( № 2-469/1997).

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції та відмову в зв'язку із цим у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відмову від позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правонаступник позивача відмовився від позову, а подана ним заява відповідає вимогам процесуального закону, і за таких обставин дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття такої відмови з визнанням нечинним рішення місцевого суду та закриттям провадження у справі.

Проте з цим висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки апеляційний перегляд рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року відбувся в межах втраченого судового провадження, яке станом на 06 серпня 2020 року не було відновлено у передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Як слідує з довідки архіваріуса Дергачівського районного суду Харківської області № 09-09/2-469/1997 від 22 серпня 2019 року згідно із актом № б/н від 24 липня 2003 року розглянуті цим судом у 1997 році справи знищено.

Вказане також підтверджено актом службової перевірки від 31 жовтня 2019 року, проведеною комісією Дергачівського районного суду Харківської області, згідно із яким цивільну справу № 2-469/1997 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння вирішено вважати знищеною.

У липні 2019 року ОСОБА_3 подав заяву про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-469/1997.

За результатами розгляду цієї заяви 16 вересня 2019 року Дергачівський районний суд Харківської області постановив ухвалу про відмову в задоволенні цієї заяви.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасована ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2019 року, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року частково задоволена заява ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження. Поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-469/1997.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, змінено ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року.

Виключено з сьомого абзацу ухвали фразу "що свідчить про те, що він знав про наявність цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом".

Виключено з тринадцятого абзацу мотивувальної частини та третього абзацу резолютивної частини ухвали фразу "копію заповіту від 23.03.1972 р., посвідченого Секретарем Виконкому Малоданилівської селищної ради та зареєстрованого в книзі для запису для нотаріальних дій під № 6".

Відповідно до положень статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статті 352 ЦПК України.

Згідно із пунктом 41 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.

Частиною 1 статті 261 ЦПК України передбачено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Частиною 1 статті 261 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

З резолютивної частини ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року вбачається, що вона може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Не погодившись із цією ухвалою, 23 січня 2020 року ОСОБА_3 подав на неї апеляційну скаргу.

Таким чином, ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року набрала законної сили лише після її перегляду апеляційним судом, за наслідками якого постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, змінено ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року.

Отже, до 06 серпня 2020 року провадження № 2-469/1997 вважалося втраченим і процедура його відновлення у порядку, передбаченому статтею 498 ЦПК України, не завершилась.

Будь-які процесуальні дії вчиняються судом в межах цивільної справи, яка перебуває у провадженні суду.

З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання ОСОБА_1 правонаступником ОСОБА_2 у цій справі, оскільки станом момент постановлення ухвали Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року про залучення ОСОБА_1 до участі у розгляді справи у якості правонаступника позивача не набрала законної сили ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року про відновлення втраченого провадження у цій справі у зв'язку з її апеляційним переглядом.

За таких обставин апеляційний суд не мав законних підстав для вирішення заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у розгляді справи у якості правонаступника позивача, а отже і його заяви про відмову від позову.

Враховуючи зазначене, такі процесуальні дії як: залучення ОСОБА_1 в якості правонаступника ОСОБА_2 (23 квітня 2020 року), прийняття відмови від позову правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та закриття провадження у справі (06 серпня 2020 року), суд апеляційної інстанції вчинив у провадженні № 2-469/1997, яке не було відновлено у передбачений законом спосіб до 06 серпня 2020 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович