Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №431/5445/19

Постанова

Іменем України

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 431/5445/19

провадження № 61-6789св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Басова Ольга Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яреська А. В., Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю., від 17 березня 2020 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2001 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Вказувала, що вони вели спільне господарство та мали спільний побут. У 2014 році ОСОБА_3 захворів, внаслідок чого потребував сторонньої допомоги, яку вона йому надавала. Зазначала, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_3 , забезпечувала йому дієтичне харчування, вирішувала його потреби у гігієні, закупівлі продуктів харчування, готуванні їжі, супроводжувала його до лікарні, а також надавала йому моральну підтримку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Поховання ОСОБА_3 здійснювала її родина. Після смерті

ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та автомобіля Камаз . Спадкоємцем першої черги за законом є дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила змінити чергу одержання права на спадкування та надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_3 разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області, у складі судді Ткач О. В., від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Змінено чергу одержання права на спадкування за законом та надано ОСОБА_1 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судовому порядку повністю доведено ту обставину, що ОСОБА_3 тривалий час страждав

на хронічні захворювання й потребував стороннього догляду, який йому надавала позивач ОСОБА_1 , яка проживала зі спадкодавцем в цивільному шлюбі з 2002 року та була членом сім`ї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,

що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі

докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). ОСОБА_1 вказує на наявність підстав для застосування частини другої статті 1259 ЦК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 2001 року ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство та мали спільний побут (ці обставини визнані сторонами в суді першої інстанції).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були власниками в рівних частках будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору про поділ земельної ділянки від 13 січня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поділили земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , внаслідок чого кожному з них стало належати по рівній частці, що складає 0,1370 га.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

З лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 слідує, що він помер внаслідок хронічної легенево-серцевої недостатності, хронічної обструктивної хвороби легенів.

Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Старобільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Старобільської районної ради» від 06 вересня 2019 року № 445 ОСОБА_3 за життя страждав на: хронічне обструктивне захворювання легенів, емфізему, пневмофіброз, легеневу недостатність ІІ ст.; МХС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ст., серцеву недостатність ІІ А; облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, тромбоз судин нижніх кінцівок, хронічну артеріальну недостатність ІІ; хронічний холецистит, хронічний панкреатит в стадії ремісії, жировий гепатоз. На диспансерному обліку перебував у терапевта, хірурга, кардіолога з 2014 року. Потребував постійного лікування в зв`язку з цими захворюваннями. За довідкою про стан здоров`я і потребу постійного стороннього нагляду до медичного закладу не звертався.

З виписного епікризу з історії хвороби слідує, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Старобільське районне медичне об`єднання» з 13 травня 2015 року

по 22 травня 2015 року з діагнозом: облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок; гематома бедра; жировий гепатоз, хронічний панкреатит в стадії ремісії.

Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 2177 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Старобільське районне медичне об`єднання» з 13 квітня 2016 року

по 24 квітня 2016 року з приводу хронічного обструктивного захворювання легенів в стадії загострення, емфіземи, пневмофіброзу, легеневої недостатності 2, МХС, дифузного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби ІІ (2) ступеню, жирового гепатозу, хронічного холецисто-панкреатозу в стадії ремісії, облітеруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок.

З медичної карти стаціонарного хворого № 3118/656 слідує, що ОСОБА_3 перебував з 03 липня 2019 року по 18 липня 2019 року в комунальному некомерційному підприємстві «Старобільське районне медичне об`єднання» з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легенів в стадії загострення й перебував на лікуванні до настання смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно рецептів лікарів без дати їх виписки ОСОБА_3 були призначені лікарські засоби. Фіскальні чеки за 2019 рік підтверджують придбання ліків згідно лікарських призначень.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 29 січня 2002 року по 27 липня 2015 року був фізичною особою-підприємцем та здійснював підприємницьку діяльність за КВЕД 47.52 - роздрібна торгівля залізничними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу

форми ОК-5 від 29 жовтня 2019 року, наданих Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_3 з березня 2019 року по червень 2019 року мав і інший дохід крім пенсії, а саме працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 .

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 стверджували, що ОСОБА_3 страждав хронічними хворобами, а ОСОБА_1 ним опікувалась.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1259 ЦК Українифізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Під безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності перелічених вище обставин у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України. Апеляційний судом встановлено, що позивачем не доведеноперебування спадкодавця ОСОБА_3 у безпорадному стані і наявності у нього потреби у матеріальній чи іншій допомозі. Наявність у ОСОБА_3 хронічних захворювань не може безумовно свідчитипро те, що він протягом тривалого часу перебував у безпорадному стані. Записи у медичних документах, наданих позивачем, не підтверджують перебування

ОСОБА_3 у безпорадному стані.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 1259 ЦК України з урахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження

№ 61-18578св18) та від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, судом апеляційної інстанцій зроблена належна оцінка доказів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович