Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 503/1904/16-ц

провадження № 61-16898св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Коритненська сільська рада Балтського району Одеської області, Балтська міська рада Одеської області, Балтська районна державна адміністрація Одеської області, відділ Держгеокадастру в Балтському районі Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року у складі судді Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Коритненської сільської ради Балтського району Одеської області, Балтської міської ради Одеської області, Балтської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держгеокадастру в Балтському районі Одеської області про визнання в порядку спадкування за законом права власності на земельні та майнові частки (паї).

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року, в якій просять скасувати оскаржувану судову ухвалу та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у суду апеляційної інстанції були підстави для задоволення клопотання заявників про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тяжким майновим станом, адже до скарги додані копії документів, які підтверджують тяжке матеріальне становище, проте судом винесено передчасне, необґрунтоване, неправосудне рішення, яке перешкоджає подальшому розгляду справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У жовтні 2017 року від Балтської міської ради надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Верховним Судом неодноразово направлялись листи про витребовування справи із суду першої інстанції.

У серпні 2019 року витребувана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ухвалою Кодимського районного суду Одеської області

від 11 квітня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року вказана апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявниками не усунуто недоліки, а саме не сплачено судовий збір.

Нормативно-правове обґрунтування

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу щодо постановлення суддею ухвали, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляється позивач і надається йому строк для усунення недоліків.

Відповідно до частини першої статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України»

від 21 жовтня 2010 року).

Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суду апеляційної інстанції належить перевірити: по перше - чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі окремо від рішення суду, по друге - чи відповідає апеляційна скарга вимогам процесуального законодавства з урахуванням відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, та прийняти відповідне процесуальне рішення.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко