Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2020 року у справі №607/18097/19
Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №607/18097/19

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 607/18097/19

провадження № 61-3781св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю, Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укртрансгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Шевчук Г. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Наказом від 19 червня 1995 року № 32 о/с вона була прийнята на роботу до Тернопільського управління магістральних газопроводів ДП «Львівтрансгаз» на посаду бухгалтера.

За період її роботи підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних проводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (далі - Тернопільський промисловий майданчик Тернопільського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»).

Наказом від 02 липня 2019 року № 249-к філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» її звільнено з роботи з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважає, що наказ про її звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, упередженим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки в процесі реорганізації та скорочення посад їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, що відповідає її кваліфікації; змін в організації виробництва і праці не відбулося; комісією з визначення переважного права працівників на залишення на роботі переважне право було помилково визначене за іншим працівником.

Стверджувала про допущені порушення при переведенні працівників підприємства, що призвело до незаконного звільнення її з роботи.

З урахуванням наведеного позивачка просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 02 липня 2019 року № 249-к про її звільнення з роботи з посади бухгалтера та поновити її на роботі;

-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» від 02 липня 2019 року № 249-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» з 03 липня 2019 року. Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 164 504,61 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відрахуванням необхідних податків і зборів, за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що при звільненні ОСОБА_1 з посади бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» відповідач допустив порушення норм трудового законодавства.

Відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами, в чому полягають зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року.

08 лютого 2019 року т. в. о. президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури», який винесено з мотивів оптимізації технічних процесів транспортування газу в діяльності АТ «Укртрансгаз» та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу».

Суд першої інстанції зробив висновок, що з 01 березня 2019 року філія «УМГ «Прикарпаттрансгаз» не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, яка (група первинного обліку) збереглася й діятиме під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії. При цьому вирішено скоротити посаду керівника групи.

Роботодавець порушив переважне право позивачки на залишення на роботі, не дотримався процедури офіційної пропозиції робітнику інших вакантних посад.

Середньоденний заробіток позивачки становить 754,61 грн, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 164 504,61 грн (754,61 грн х 218 днів).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, зменшено суму стягнення з АТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн з відрахуванням необхідних податків, зборів за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач свідомо перевів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на новостворені посади поза межами процедури переведення у зв`язку із скороченням посад за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, знаючи наперед про те, що з 01 березня 2019 року вступить в дію новий штатний розпис. Також таке переведення було проведено за відсутності процедури визначення переважного права на залишення працівників на роботі, так як тільки 03 квітня 2019 року засідала комісія із визначення переважного права працівників на залишення на роботі. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на посаді бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ.

Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами в чому полягали зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року, які запроваджували на виконання наказу від 08 лютого 2019 року № 83 «Про оптимізацію структури», який винесено з мотивів оптимізації технічних процесів транспортування газу в АТ «Укртрансгаз» та впровадження проєкту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», яким передбачено оптимізацію технічних процесів транспортування газу, а не проведення скорочення чисельності штату.

Долинське ЛВУМГ і промислові майданчики є структурними підрозділами філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», у зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 01 березня 2019 року, філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, котра (група первинного обліку) збереглася й діятиме лише під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії.

Матеріалами справи доведено, що згідно зі змінами штатного розпису від 01 березня 2019 року, за місцезнаходженням Тернопільського промислового майданчика філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» збережено групи первинного бухгалтерського обліку та посади бухгалтерів І категорії, тобто можливе працевлаштування позивачки на нову роботу.

Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення прав ОСОБА_1 при проведенні її звільнення із роботи, оскільки відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, не запропонував посади згідно з її кваліфікацією та провів переведення осіб у новостворене підприємство ще до початку процедури реорганізації попередніх установ. У зв`язку з цим рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії відповідає нормам матеріального права і зібраним доказам.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з довідки про доходи від 15 січня 2020 року № 234 випливає, що останніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 були травень 2019 року, заробітна плата за який склала 8 146,50 грн, та червень 2019 року, заробітна плата за який склала 908,80 грн, що становить 9 055,30 грн, які слід поділити на 40 робочих днів з виведенням середньоденного заробітку в розмірі 226,38 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 49 350,84 грн (226,38 грн х 218 робочих днів вимушеного прогулу за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року) з відрахуванням до бюджету усіх необхідних податків і зборів.

Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасовано, справу № 607/18097/19 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не дав оцінки доказам, на які посилалося підприємство в апеляційній скарзі як на докази відсутності у позивачки переважного права на залишенні її на роботі, відсутність заохочень, які б застосовувались до ОСОБА_1 , не з`ясував у відповідача, якими доказами він підтверджує вказані обставини.

Також суд апеляційної інстанції не встановив та не перевірив конкретні доводи апеляційної скарги, а докази, на які посилалося підприємство, не досліджені.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача, що позивачка неодноразово відмовлялась від запропонованих їй посад, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не перевірив доводи відповідача, що ОСОБА_1 , яка займала посаду бухгалтера І категорії, та ОСОБА_3 , яка займала посаду керівника групи первинного обліку, не могли входити до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, оскільки їхні посади не були аналогічними.

Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів відповідача щодо наявності абсолютного права ОСОБА_2 на залишенні на роботі як одинокої матері, яка виховує двох дітей, одна з яких віком до чотирнадцяти років.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року змінено. Зменшено суму стягнення з АТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням необхідних податків та зборів. Мотивувальну частину викладено в редакції зазначеної постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення посади бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку.

Відповідач правильно включив до кола осіб, між якими слід перевіряти переважне право на залишення на роботі, лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 має не переважне, а абсолютне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а ОСОБА_3 до запровадження змін в організації виробництва і праці займала посаду керівника групи первинного обліку. Тобто, посади, які займали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були аналогічними.

Суд першої дійшов правильного висновку щодо однакової кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , так як в обох другий рівень вищої освіти, обоє є бухгалтерами І категорії з дипломом спеціаліста, в обох однаковий рівень підвищення кваліфікації.

Проте комісія з визначення переважного права на залишення на роботі дійшла необґрунтованого висновку про більш високу продуктивність праці ОСОБА_4 .

Різниця у розмірі премії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не є суттєвою (8 %), премія ОСОБА_4 не виплачувалась у максимальному розмірі, тому відсутні підстави вважати таку обставину перевагою у якості роботи ОСОБА_4 .

Крім того, відсутність ОСОБА_1 у зв`язку з непрацездатністю була викликана об`єктивними поважними причинами, в той же час тривалість її відпустки є меншою, ніж відпустка ОСОБА_4 , тому, оцінюючи в сукупності відсутність на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції не вбачав переваг ОСОБА_4 .

Відповідач при визначенні переважного права на залишення працівників на роботі не врахував значний трудовий досвід позивачки, яка за тривалий час роботи на посаді бухгалтера (з 1995 року) у різні періоди виконувала значно ширший обсяг робіт порівняно з ОСОБА_4 . З аналізу посадових інструкцій ОСОБА_1 за період з 2000 року до моменту звільнення випливає, що до її обов`язків входило ведення бухгалтерського обліку за значно ширшим колом різних рахунків порівняно з посадовою інструкцією ОСОБА_4 . Крім того, комісія з визначення переважного права на залишення на роботі не врахувала, що ОСОБА_1 є ветераном праці товариства з 20 червня 2010 року згідно з Положенням про статус «Ветеран праці ПАТ «Укртрансгаз» (для жінок - 15 років) (колективний договір на 2016-2018 роки зі змінами та доповненнями).

Отже, продуктивність праці ОСОБА_1 є вищою від продуктивності праці ОСОБА_4 за такими критеріями, які не враховані комісією з визначення переважного права на залишення на роботі, а саме: значний трудовий досвід та виконання у різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків порівняно з ОСОБА_4 , а також наявність у неї статусу ветерана праці, а тому ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_4 на залишення на роботі.

З довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 15 січня 2020 року № 234 випливає, що останніми двома місяцями роботи були травень 2019 року - 8 146,50 грн та червень 2019 року - 908,80 грн, що становить 9 055,30 грн, які поділено на 40 робочих днів та визначено середньоденний заробіток у розмірі 226,38 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 49 350,84 грн з відрахуванням до бюджету усіх необхідних податків і зборів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року в частині зменшення суми стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн скасувати. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що її середньомісячна заробітна плата відповідно довідки про доходи від 15 січня 2020 року № 234 становила 15 092,20 грн (754,61 * 40 / 12) і їй була виплачена у липні 2019 року вихідна допомога у зв`язку зі скороченням, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Проте суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення стягнення суми вихідної допомоги, порушив вимоги абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 та зазначив, що середньоденний заробіток становить 226,38 грн.

Судове рішення оскаржується з підстави неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 419цс16, Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 758/2641/17, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/25472/15, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15.

Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині зменшення суми стягнення з АТ «Укртрансгаз» з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням необхідних податків та зборів, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України) за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У червні 2022 року АТ «Укртрансгаз» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що досліджуючи результати роботи комісії з визначення переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком вказаної комісії про однакову кваліфікацію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , дійшов помилкового висновку, що продуктивність праці ОСОБА_1 є вищою від продуктивності праці ОСОБА_4 за такими критеріями, які не враховані комісією з визначення переважного права на залишення на роботі, як значний трудовий досвід та виконання в різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків порівняно з ОСОБА_4 , а також наявність у неї статусу ветерана праці, а тому ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_4 на залишення на роботі. Зокрема, в першу чергу оцінюється кваліфікація та продуктивність праці таких працівників і лише у випадку рівності цих критеріїв, беруться до уваги інші показники, тобто у випадку нерівності умов продуктивності праці критерій тривалого безперервного стажу на підприємстві не повинен братися до уваги ні комісією з визначення переважного права, ні судом. Отже, наведені висновки свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 42 КЗпП України.

Судові рішення оскаржуються з підстави неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 804/3325/17, від 28 січня 2021 року у справі № 803/63/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 620/1941/19.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частинипершої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без залишення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Наказом від 19 червня 1995 року № 32 о/с ОСОБА_1 прийнята на роботу в Тернопільське ЛВУМГ ДП «Львівтрансгаз» на посаду бухгалтера.

За період безперервної роботи підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи ОСОБА_1 - на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Наказом від 02 липня 2019 року № 249-к філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 05 березня 2019 року № 62 «Про скорочення посад»; від 28 лютого 2019 року № 58 «Про затвердження змін до штатних розписів»; наказ Долинського ЛВУМГ від 06 березня 2019 року № 34-М «Про скорочення штату працівників»; статті 34 Закону України «Про відпустки» та згоди профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ, протокол від 02 липня 2019 року № 23.

04 грудня 2018 року наказом № 833 т.в.о. Президента АТ «Укртрансгаз» затверджено зміни до штатних розписів та введено в дію з 04 грудня 2018 року, у тому числі філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» додаток 3 (пункт 1.3), із якого випливає, що у Тернопільському ЛВУМГ (Тернопільський промисловий майданчик) по групі первинного обліку будуть посади керівника групи та три штатні одиниці бухгалтера І категорії з дипломом спеціаліста.

08 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури», метою якого є оптимізація діяльності АТ «Укртрансгаз» та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», відповідно до рішення АТ «Укртрансгаз» від 18 жовтня 2018 року № 215, об`єднання з 01 березня 2019 року виробничих потужностей щодо транспортування природного газу філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», а саме Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ; ліквідація Тернопільського ЛВУМГ. Доручено: директору управління з персоналом та директору філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» до 01 березня 2019 року у встановленому порядку підготувати та надати на затвердження зміни до штатних розписів працівників Долинського, Закарпатського, Бібрського і Рівненського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз»; директору філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» забезпечити 01 березня 2019 року переміщення працівників, згідно зі статтею 32 КЗпП України, відповідно до затверджених змін до штатного розпису, у тому числі Тернопільського ЛВУМГ до Долинського ЛВУМГ.

26 лютого 2019 року т. в. о президента АТ «Укртрансгаз» видано наказ № 131 «Про затвердження змін до штатних розписів», згідно з яким вирішено, у тому числі, затвердити зміни до штатних розписів у філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» та ввести їх в дію з 01 березня 2019 року, а також визначено зміни до штатного розпису по групах первинного обліку: посади керівника групи та дві посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Долинському ЛВУМГ - один провідний та один першої категорії, й три посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Тернопільському ЛВУМГ - один провідний та двоє першої категорії.

У зв`язку з оптимізацією структури Долинського ЛВУМГ (невідокремленого структурного підрозділу філії «УМГ Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз»), відповідно до наказу від 28 лютого 2019 року № 58 директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 08 лютого 2019 року № 83 та наказу АТ Укртрансгаз» від 26 лютого 2019 року № 131 «Про затвердження змін до штатних розписів», вирішено ввести в дію з 01 березня 2019 року зміни до штатних розписів Долинського, Закарпатського, Хустського, Бібрського, Волинського, Рівненського та Тернопільського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз».

05 березня 2019 року директор філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 62 «Про скорочення посад», згідно з яким наказано керівникам структурних підрозділів Долинського, Закарпатського, Бібрського та Рівненського ЛВУМГ: до 07 березня 2019 року забезпечити повідомлення первинних профспілкових організацій про вивільнення працівників у зв`язку з скороченням посад при об`єднанні структурних підрозділів, забезпечити письмове попередження працівників структурних підрозділів про скорочення посад з наступним вивільненням працівників, запропонувати останнім роботу за відповідною професією згідно з наявними у АТ «Укртрансгаз» вакансіями.

06 березня 2019 року начальник Долинського ЛВУМГ видав наказ № 34-м «Про скорочення штату працівників», яким було скорочено по Долинському промисловому майданчику посаду бухгалтера з дипломом спеціаліста ІІ категорії групи первинного обліку, а по Тернопільському промисловому майданчику - бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку.

08 березня 2019 року начальник Долинського ЛВУМГ звернувся до голови первинної профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ з повідомленням про наступне скорочення посад працівників, у тому числі бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського ПМ Долинського ЛВУМГ.

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення з посади бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ у зв`язку з скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 як бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ повідомлено про наявність вакансій в АТ «Укртрансгаз» згідно з додатком станом на 01 квітня 2019 року та вакантних посад Долинського ЛВУМГ, від яких остання відмовилась.

До 01 березня 2019 року (до початку проведення скорочення) на трьох посадах бухгалтерів групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» працювали ОСОБА_2 , яка наказом від 01 квітня 2019 року № 56-к за її заявою була переведена на посаду бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ, та 27 лютого 2019 року наказом директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» № 87-к також була переведена ОСОБА_3 за її заявою на посаду провідного бухгалтера групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» з 01 березня 2019 року.

03 квітня 2019 року по Долинському ЛВУМГ комісією з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, надано переважне право на залишення на роботі на посаді бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку ОСОБА_4 .

Під час вирішення питання переважного права на нову посаду між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 враховувалась продуктивність праці обох, а саме: стаж роботи із яких ОСОБА_1 в газовій промисловості складає 24 роки 00 місяців 12 днів, є ветераном праці товариства з 20 червня 2010 року згідно з Положенням про статус «Ветеран праці ПАТ «Укртрансгаз» (для жінок - 15 років) (колективний договір на 2016-2018 роки зі змінами та доповненнями), освіта вища, закінчила Тернопільський фінансово-економічний інститут (копія диплома ПВ № 661099 від 30 червня 1986 року).

Навчалась, підвищуючи кваліфікацію в інституті комп`ютерних інформаційних технологій Тернопільської академії народного господарства (копія свідоцтва - додаток до позову № 11) та в інституті післядипломної освіти Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу у 1998, 2003, 2012 роках, (копії свідоцтв - додаток до позову № 11, 12). Виконувала роботу із різних видів обліку, працюючи з 1995 року бухгалтером згідно з посадовою інструкцією; відповідно до наказів і розпоряджень виконувала роботу з обліку основних фондів по трьох областях з наданням різних характеристик на різні дати та в стислі терміни.

Щодо ОСОБА_4 : бухгалтер (диплом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку, другий рівень вищої освіти, кваліфікація за дипломом «інженер-економіст», стаж роботи - з 05 травня 2009 року, виконує ділянку бухгалтерської роботи, веде оформлення та проведення первинних документів по обліку ТМЦ та МШП, бере участь у інвентаризаційній комісії під час проведення інвентаризації на складах, оформлення та друк інвентаризаційних описів з САП по складу та підзвітних осіб, за відсутності працівника групи первинного обліку виконує роботу на суміжній ділянці.

07 травня 2019 року начальник Долинського ЛВУМГ звернувся до голови первинної профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ з повідомленням про надання згоди на розірвання трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1 - бухгалтером з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ.

27 травня 2019 року профспілковий комітет Тернопільського ЛВУМГ, рішенням, оформленим протоколом № 13/2, надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

07 червня 2019 року начальник управління Долинського ЛВУМГ повідомив ОСОБА_1 про відмову у переведенні на вакантні посади трубопровідника лінійного розряду дільниці ЛЕС Тернопільського промислового майданчика та слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6-го розряду дільниці служби автоматики, контрольно вимірювальних приладів, телемеханіки і АСУ Тернопільського промислового майданчика у зв`язку з відсутністю у неї необхідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

02 липня 2019 року профспілковим комітетом Тернопільського ЛВУМГ погоджено розірвання трудового договору з працівником Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» ОСОБА_1.

За змістом Положення про Долинське ЛВУМГ філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», затвердженого директором філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» 26 лютого 2016 року, Долинське ЛВУМГ є структурним підрозділом філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз». ЛВУМГ не є юридичною особою та здійснює частину функцій управління, що відповідає статутним цілям та завданням товариства, на основі та відповідно до чинного законодавства України та цього Положення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в першу чергу, підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що на підставі встановлених обставин він дійшов висновку, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення посади бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку. Також суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки та запропонував їй наявну на підприємстві роботу.

Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині позивачкою та відповідачем не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається відповідно до статті 400 ЦПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що мали місце порушення відповідачем трудових прав позивачки, а тому наявні підстави для її поновлення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач правильно включив до кола осіб, між якими необхідно перевіряти переважне право на залишення на роботі: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки у них однакова кваліфікація, другий рівень вищої освіти, вони є бухгалтерами І категорії з дипломом спеціаліста та в обох однаковий рівень підвищення кваліфікації.

Проте щодо продуктивності праці, то, на думку суду апеляційної інстанції, комісія з визначення переважного права на залишення на роботі дійшла помилкового висновку про більш високу продуктивність праці ОСОБА_4 та безпідставно врахувала накладене на ОСОБА_1 17 листопада 2016 року дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлення премії на 4 квартал 2016 року, оскільки відповідно до статті 151 КЗпП України станом на 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 вважається такою, що не мала дисциплінарного стягнення.

Водночас комісія з визначення переважного права на залишення на роботі не врахувала, що продуктивність праці ОСОБА_1 є вищою від продуктивності праці ОСОБА_4 за такими критеріями як значний трудовий досвід та виконання в різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків, порівняно з ОСОБА_4 , а також наявність у позивачки статусу ветерана праці, а тому ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_4 на залишення на роботі.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

У випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.

У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників (див. постанови Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 27 лютого 2020 року у справі № 620/1941/19, на які посилається АТ «Укртрансгаз» у касаційній скарзі).

Судами встановлено та випливає з матеріалів справи, що комісія із визначення переважного права працівників на залишення на роботі, згідно з протоколом від 03 квітня 2019 року дійшла висновку, що при однаковій кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 остання має вищу продуктивність праці, а тому їй необхідно надати переважне право на залишення на роботі.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18 (провадження № 61-15809св19) зазначено, що процедура визначення кваліфікації та продуктивності праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

Суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13, на яку посилається АТ «Укртрансгаз», а також у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18).

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок неправильного застосування положень частини першої та другої статті 42 КЗпП України та неврахування висновків Верховного Суду, на які посилається АТ «Укртрансгаз», дійшли необґрунтованого висновку про наявність переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі та незаконність її звільнення.

Зокрема суди безпідставно не врахували висновки комісії із визначення переважного права працівників на залишення на роботі, відповідно до яких ОСОБА_4 має переважне перед ОСОБА_1 .

Висновки про більш високу продуктивність праці ОСОБА_4 зроблені на підставі належних критеріїв та інформації, якими володіє роботодавець і які об`єктивно свідчать про кращу результативність та ефективність роботи ОСОБА_4 порівняно з ОСОБА_1 .

Указаний висновок зроблений в межах компетенції роботодавця, який не спростовано судами попередніх інстанцій.

Водночас суд апеляційної інстанції помилково відхилив такі критерії для визначення продуктивності праці, як наявність упущень у роботі ОСОБА_1 , за що вона раніше притягувалася до дисциплінарної відповідальності, відсутність на роботі у зв`язку з лікуванням.

Також суд апеляційної інстанції для визначення продуктивності праці та надання у зв`язку з цим переваги ОСОБА_1 для залишення її на роботі взяв до уваги критерії, які не стосуються визначення саме продуктивності праці: значний трудовий досвід, виконання в різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків порівняно з ОСОБА_4 , а також наявність у неї статусу ветерана праці.

Проте зазначені критерії відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України могли б бути враховані лише у випадку рівних умов продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для поновлення на роботі позивачки у зв`язку з тим, що вона має переважне право на залишення на роботі, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та АТ «Укртрансгаз» в частині вимог про визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, а вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку залежить від вирішення вимоги про поновленням працівника на роботі та є похідною вимогою, у зв`язку з чим у спірному випадку вона не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21)).

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги АТ «Укртрансгаз», скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то сплачений АТ «Укртрансгаз» судовий збір за подання апеляційної та касаційних скарг у розмірі 13 273,95 грн (3 620,17 грн + 4 826,89 грн + 4 826,89 грн) підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Компенсувати Акціонерному товариству «Укртрансгаз» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 273,95 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко