Постанова
Іменем України
01 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 318/2109/15-ц
провадження № 61-112 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_3,відповідач-ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області у складі суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В. від 20 вересня 2016 року.
Встановив:
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (надалі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що з 29 січня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час сумісного подружнього життя сторони придбали майно, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 21104, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 (далі - автомобіль марки ВАЗ), легковий автомобіль ЗАЗ, моделі 1102, 1993 рік випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_4 (далі - автомобіль марки ЗАЗ). У період шлюбу у них народились діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5. Шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду, також стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання дітей. Вказує, що ОСОБА_4 аліменти не сплачує, матеріально не допомагає, уникає від всяких спілкувань. Діти проживають з нею, тому вважає, що вона має право відповідно частини третьої статті 70 Сімейного Кодексу України (далі - «СК України») на збільшення її частки у майні подружжя, так як з нею проживають діти.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_3, у порядку поділу майна, право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ; визнати за ОСОБА_4 у порядку поділу майна право власності на легковий автомобіль марки ЗАЗ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 208 грн 80 коп.
Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено; розподілено спільне сумісне майно подружжя наступним чином: визнано за ОСОБА_3, з урахуванням вимог частини 3 статті 70 СК України, у порядку розподілу майна, право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ; визнано за ОСОБА_4 у порядку розподілу майна, право власності на легковий автомобіль марки ЗАЗ.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, відповідач не сплачує аліменти на користь дітей, а тому слід відступити від принципу рівності часток у майні подружжя, та з метою належного матеріального забезпечення спільних дітей, виділити позивачу більшу частку спільного майна.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки ВАЗ, вартістю 81 400 грн; визнано за ОСОБА_4право власності на автомобіль марки ЗАЗ, вартістю 17 380 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості автомобіля марки ВАЗ в розмірі 32 010 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судовим рішенням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі 50 % від усіх видів заробітку, із позовом про збільшення розміру аліментів позивач до суду не зверталася, а відповідач у суді зазначив, що матеріальну допомогу дітям надає та аліменти сплачує. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що частки у спільному майні подружжя є рівними, а позивачем не надано доказів, що підтверджують існування підстав для відступлення від засад рівності часток.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити спільне майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, а також на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки ВАЗ.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що апеляційним судом не вирішено питання про поділ всього майна подружжя, а саме двох житлових будинків, також зазначає, що автомобіль ЗАЗ продано ще у шлюбі, а кошти використано в інтересах сім'ї, а ціна автомобіля марки ВАЗ значно завищена, а тому стягнення з позивача коштів у розмірі 32 тис. грн порушує інтереси дітей, оскільки саме за їх рахунок відбуватиметься стягнення цих коштів.
ОСОБА_3 не скористалася правом на подання заперечення на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
02 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно із частиною 3 статті 368 ЦК України та частиною 1 статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Статтею 65 СК Українипередбачено що, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Частиною 4 статті 65 СК України визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Частиною 1 статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частинами 2, 3 статті 70 ЦК Українипередбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно із частиною 2 статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції виходячи з того, що частки у спільному майні подружжя є рівними, а позивачем не надано доказів, що підтверджують існування підстав для відступлення від засад рівності часток.
Зазначений висновок апеляційного суду відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги щодо обов'язку апеляційного суду поділити усе майно, що наявне у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, будинку та земельних ділянок, не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві питання про поділ саме цих об'єктів власності не ставилося. Крім того, відповідач із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя до суду не звертався.
Посилання відповідача на те, що спірний автомобіль марки ЗАЗ продано під час перебування сторонами у шлюбі та кошти витрачено в інтересах сім'ї не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи містять лише розписку щодо продажу вказаного автомобіля, при цьому відповідно до інформації наданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Енергодар Кам'янсько-Дніпровського та Великобілозерського районів УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області листом від 02 липня 2015 року № 367 зазначено, обидва спірні автомобілі зареєстровані за відповідачем.
Доводи ОСОБА_4 щодо завищеної ціни автомобіля марки ВАЗ спростовуються довідковим повідомленням експерта від 15 червня 2015 року, у якому визначено ціну вказаного автомобіля станом на поточну дату.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 65, 70, 71 СК України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Позивачем не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,
Постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 рокузалишити без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В.В. Пророк
І.М. Фаловська
С.П. Штелик