Історія справи

Постанова ККС ВП від 30.11.2023 року у справі №673/930/21
Постанова ККС ВП від 30.11.2023 року у справі №673/930/21
Постанова ККС ВП від 30.11.2023 року у справі №673/930/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 673/930/21

провадження № 51-2068 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2021 року за № 12021243360000101, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді обмеження волі за: ч. 3 ст. 358 КК України - на строк 4 роки; ч. 4 ст. 358 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, авирок місцевого суду - без змін.

За вироком суду встановлено, що в період часу з 23.04.2021 по 13.05.2021, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, до адміністративного стягнення у виді штрафу

у розмірі 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, з метою створення видимості наявності у нього посвідчення водія

та, відповідно із цим, права на керування транспортними засобами категорії «В» та «С», вирішив підробити посвідчення водія для подальшого його використання.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_7 , по телефону зв`язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет, та за винагороду у розмірі 7000 гривень домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія.

Надалі, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною особою, безпосередньо виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, повідомивши їй свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також надіславши за допомогою мобільного телефону свої фотокартку та зразок підпису.

У свою чергу, невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у невстановлений час та у невстановленому місці, виконано іншу частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, а саме: за допомогою друкуючого пристрою зі термосублімаційним способом нанесення зображення, із використанням отриманої від ОСОБА_7 інформації, виготовлено бланк офіційного документа - посвідчення водія, яке не відповідає встановленому зразку, а також внесено до нього завідомо неправдиві відомості щодо серії - КВІ, номеру - № НОМЕР_1 та інформації про наявність у ОСОБА_7 права на керування транспортними засобами категорії «В» та «С», та яке в подальшому, 13 травня 2021 року було отримано останнім у відділенні «Нової Пошти» № 1, по вул. Проскурівській, 3, у м. Деражня Хмельницької області.

Крім того, близько 16:20 год. 03.06.2021, ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_2 , по вул. Слободи в м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області, не користувався ременем пасивної безпеки, а тому для припинення вказаного правопорушення був зупинений працівниками поліції РПП СПД №1 ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області.

Під час перевірки поліцейськими документів на транспортний засіб та посвідчення водія, ОСОБА_7 , виконуючи їх законну вимогу, діючи умисно, достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, з метою створення перед працівниками поліції видимості наявності у нього відповідного права керування транспортними засобами, перебуваючи на водійському сидінні автомобіля, пред`явив та надав для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене для нього посвідчення водія, і таким чином використав вказаний документ.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи,

що в подальшому потягло за собою неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, яке захисник вбачає в хибній кваліфікації вчиненого ОСОБА_7 діяння за ч. 3 ст. 358 КК України. Вказує, що вину її підзахисного у вчиненні цього кримінального правопорушення не доведено поза розумним сумнівом, зокрема що стосується виготовлення підробленого документу за попередньою змовою групою осіб.

Посилається на невідповідність призначеного засудженому остаточного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, оскільки, судами не враховано те, що ОСОБА_7 визнав вину у використанні завідомо підробленого документа, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у своїх діях, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштований, хоч і не офіційно, має на утриманні трьох малолітніх дітей.

Захисник стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу від прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, надійшли заперечення у яких вона, посилаючись на безпідставність викладених стороною захисту доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Прокурор ОСОБА_5 в суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення вимог касаційної скарги сторони захисту.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Зважаючи на вимоги ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Беручи до уваги те, що захисник ОСОБА_6 не оскаржує судові рішення в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за яке його також засуджено,

та кваліфікації його дій за відповідною статтею, Суд, керуючись вимогами ст. 433 КПК України, не перевіряє законності й обґрунтованості вказаних рішень у цій частині.

Що стосується доводів захисника щодо безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні цього кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій суд першої інстанції зробив із додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів

- з точки зору достатності та взаємозв`язку.

В ході судового провадження засуджений ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, не визнав, виклавши прицьому свою версію події, яка судом була спростована на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах із дотриманням вимог кримінального процесуального закону. В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання свідків, дані протоколів слідчих дій, висновок експерта, а також інші докази.

Зокрема, вина ОСОБА_7 була підтверджена:

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який повідомив суду, що 03.06.2021 під час спільного патрулювання із поліцейським РПП СПД №1 ВП № 3 ХРУП ОСОБА_9 був зупинений автомобіль ВАЗ 21063, під керуванням ОСОБА_7 . Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом, останній пред`явив посвідчення водія. В ході звірки даних, зазначених у пред`явленому для перевірки посвідченні, з інформацією, внесеною в бази даних, було встановлено, що посвідчення водія, яке пред'явив ОСОБА_7 було видане іншій особі. Згідно пояснень ОСОБА_7 , зазначене вище посвідчення він придбав у невідомих осіб через мережу Інтернет, а також повідомив працівникам поліції, що він знає порядок отримання посвідчення водія, однак саме це посвідчення він придбав.

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду предмету (документів) від 03.06.2021, згідно якого оглянуто видане ОСОБА_7 03.06.2021 посвідчення водія, на якому зазначені відомості щодо серії - НОМЕР_3 , номеру - № НОМЕР_1 та інформації про наявність в ОСОБА_7 права на керування транспортними засобами категорії «В» та «С»;

- висновком експерта № СЕ-19/123-4719-ДД від 01.07.2021, яким за результатами проведення технічної експертизи документів встановлено, що бланк наданого на дослідження посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданого 21.04.2021 центром 0544, не відповідає посвідченню встановленого зразку, що перебуває в офіційному обігу на території України;

- протоколом огляду від 28.07.2021 із фототаблицею, відповідно до якого в ході огляду наданого ОСОБА_10 мобільного телефону марки «Samsung» оглянуто листування між ОСОБА_7 та невстановленою особою в соціальній мережі «Instagram» щодо виготовлення на ім`я ОСОБА_10 підробленого посвідчення водія категорії «В» та «С» за винагороду у розмірі 7000 гривень, а також щодо надання з цією метою ОСОБА_7 вказаній невідомій особі своїх анкетних даних, які необхідно було зазначити при підробленні документу, його фотокартки та зразка підпису;

- протоколом огляду документів від 29.07.2021, за яким оглянуто добровільно видані ОСОБА_7 документи, які були ним отримані у поштовому відправленні разом із посвідченням водія, а саме свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії НОМЕР_5 , довідку ТСЦ 8044 про наявність у ОСОБА_7 права на керування транспортними засобами категорії «В» та «С», а також конверт, у якому було упаковане поштове відправлення;

- протоколом огляду предмету (документів) від 29.07.2021 з фототаблицею, згідно якого оглянуто вміст оптичного диску з відеозаписом з нагрудних камер відеоспостереження працівників СПД №1 ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, на якому зафіксовано момент пред`явлення 03.06.2021 ОСОБА_7 працівникам поліції підробленого посвідчення водія та його пояснення про те, що вказане посвідчення він замовив в мережі Інтернет.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні.

При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 , в тому числі й щодо недоведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, і як наслідок відсутності в діях складу кримінального правопорушення, що є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, надав на них вичерпну відповідь та з наведенням докладних мотивів залишив її без задоволення, належним чином обґрунтувавши прийняте рішення.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та спеціальною метою, яка полягає у подальшому використанні підробленого офіційного документу підроблювачем або іншою особою.

Що стосується вчинення такого правопорушення за попередньою змовою групою осіб, то слід вказати, що воно визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому така домовленість повинна стосуватися спільності вчинення кримінального правопорушення (узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо) та може відбутися у будь-якій формі. Учасники вчинення кримінального правопорушення такою групою діють як співвиконавці. Зокрема, можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.

З встановлених судом фактичних обставин вбачається, що характер дій ОСОБА_7 був спрямований саме на підробку офіційного документа

- посвідчення водія для подальшого його використання з метою створення видимості наявності у нього посвідчення водія та, відповідно із цим, права на керування транспортними засобами категорії «В» та «С». Оскільки, ОСОБА_7 , достовірно знав про відсутність у нього відповідного права, а також про регламентований чинним законодавством порядок видачі посвідчення водія, але при цьому, реалізуючи свої злочинні наміри, зв`язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою, контактні дані якої самостійно відшукав за допомогою мережі Інтернет, та за винагороду у розмірі 7000 гривень домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія. Тобто, вони узгодили зміст виконуваних функцій кожного, обговорили деталі виготовлення посвідчення водія та суму винагороди.

В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою із цією особою, виконав свою роль у вчиненні підроблення офіційних документів, повідомивши їй свої анкетні дані, а також надіславши свої фотокартку та зразок підпису.

У свою чергу, невстановленою особою безпосередньо виготовлено підроблений офіційний документ за замовленням ОСОБА_7 за допомогою спеціального обладнання з використанням наданих ним даних, який згодом було ним отримано у відділенні «Нової Пошти» № 1, по вул. Проскурівській, 3, у м. Деражня Хмельницької області.

Тобто дії як ОСОБА_7 , так і невстановленої слідством особи, були охоплені спільним умислом на виготовлення підробленого офіційного документу, з розподілом функцій.

Саме тому з боку засудженого в даному випадку наявний не лише умисел на підроблення посвідчення з метою його подальшого використання, а й на вчинення цього кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

За таких обставин дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України.

З огляду на викладене, позиція захисника щодо недоведеності в діянні засудженого складу цього кримінального правопорушення є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Доводи захисника щодо суворості призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною

у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого,

а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

За змістом ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням указаних норм права. Не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання і в касаційній скарзі захисника.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому, дотримуючись вищенаведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, зважив на конкретні обставини справи, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, серед яких і ті, що наведені в касаційній скарзі захисника, та обґрунтовано призначив покарання у виді обмеження волі, як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зваживши на те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням середнього за тривалістю іспитового строку, як це передбачено ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 за його апеляційною скаргою, доводи якої щодо суворості призначеного покарання є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин цього кримінального провадження, відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості при призначенні покарання.

Постановлені у кримінальному провадженні вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370 374 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх ухвалення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3