Історія справи

Постанова

Іменем України

30 липня 2019 року

м. Київ

справа № 718/956/17

провадження № 51-10034км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Рибачук Г.А.

захисників Саламандика А.І., Сандуляк А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сандуляк А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162601100007919 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підстав ст.ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стоком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 грудня 2016 року біля 06:20 години за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи по раніше розробленому плану щодо розподілу ролей, прибули до господарства ОСОБА_5 , розташованому на АДРЕСА_3 , проникли на територію даного господарства та навмисно таємно викрали наступне майно: - мийку високого тиску з бензиновим мотором типу карчер марки «Briggs gSTRATTON550», залишковою вартістю з урахуванням процентного зносу 5234,22 гривень; - бензопилу китайського виробництва марки «CHAINSAW» модель «Komfort 5200», залишковою вартістю з урахуванням процентного зносу 1100 гривень; - бензинову косарку марки «Байкал» модель CG430B, залишковою вартістю з урахування процентного зносу 867,81 гривень; - болгарку марки «Bosch 230», вартістю 3000 гривень; після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 10202,03 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень. При цьому стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не застосування судом закону, який підлягав застосуванню та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ознакою «попередня змова групою осіб». Стверджує, що стороні захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України не були відкриті речові докази та вони не були оглянуті і дослідженні в суді безпосередньо, тому вважає їх недопустимими. Крім того, вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 404 КПК України, оскільки апеляційний суд не дослідив докази безпосередньо.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі, за її змістом, захисник заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень Суду законом не віднесено.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України є безпідставними.

Так, зі змісту частини 2 статті 28 КК України випливає, що домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь - якій формі.

Відповідно до встановлених судом обставин цього кримінального провадження ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з ними брав активну участь у вчиненні крадіжки , незаконно проникав на територію господарства потерпілого ОСОБА_5 , допомагав виносити належне потерпілому майно, що підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також даними протоколів: про прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинення крадіжки від 13 грудня 2016 року; огляду місця події від 13 грудня 2016 рок; перегляду відеозаписів від 15 січня 2017 року; добровільної видачі речей від 13 грудня 2016 року; пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 14 березня 2017 року; проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 від 25 лютого 2017 року, під час якого останній вказав, де вони із співучасниками знаходилися до скоєння кримінального правопорушення, як ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проникли на подвір`я потерпілого ОСОБА_5 , де зберігалися викрадені речі, які винесли ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , де були заховані викрадені речі; висновком трасологічної експертизи № 2298К від 21 грудня 2016 року.

Отже єдина для спільників мета та узгодженість їхніх дій при викраденні і переміщенні майна поза розумним сумнівом свідчать про попередню домовленість співучасників. Таким чином, доводи сторони захисту в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.

Що стосується доводів захисника про порушення судом вимог ст. 290 КПК України у зв`язку з невідкриттям стороні захисту речових доказів, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу від 24 квітня 2017 року підозрюваному ОСОБА_1 , захисникам Саламандику А.І. та Сандуляк А.В., законному представнику ОСОБА_1 ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 290 КПК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими останні були ознайомленні. При цьому сторона захисту мала можливість заявити клопотання про огляд речових доказів, однак ні на досудовому розслідувані, ні під час судового розгляду у суді першої інстанції цим правом не скористалась, хоча і володіли інформацією щодо зберігання вказаних доказів та порядок їх отримання.

Не суперечить вимогам КПК України і та обставина, що місцевий суд не досліджував в судових засіданнях зазначених речових доказів, оскільки ці предмети злочинного посягання досліджувалися на підставі інших доказів, а саме даних протоколів: добровільної видачі, огляду, про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, висновками експерта. Наведене узгоджується з положеннями ст. 94 КПК про те, що суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим на які він послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Що стосується тверджень захисника про порушення апеляційним судом правил ст. 404 вказаного Кодексу, то вони є необґрунтованими.

Згідно з приписами ч 3 ст. 404 КПК України, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 75 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Сандуляк А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний