Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 729/2/18

провадження № 51-10474 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Опанасюка О.В.,

захисника Шульги Н.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Шульги Н.А. на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2018 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та жительки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бобровицього районного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона впродовж 2016 року та з 01 січня 2017 року по 14 лютого 2017 року, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, працюючи продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_1 , незаконно зберігала з метою збуту та незаконно збувала незаконно виготовлені алкогольні напої.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Шульга Н.А., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що вирок суду, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, ґрунтується на недопустимих доказах. Посилається на те, що органом досудового розслідування докази, на які посилається сторона обвинувачення, були здобуті з порушенням вимог КПК України, зокрема, НСРД проведено в іншому кримінальному провадженні, неповноважною особою. Зазначає також про те, що стороні захисту не було відкрито матеріали НСРД у повному обсязі, зокрема, доручення слідчого, ухвали слідчого судді апеляційного суду.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечував проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Захисник у касаційній скарзі вказувала на недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.

Проте зазначені доводи захисника не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджена за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою незаконно зберігала з метою збуту незаконно виготовлені алкогольні напої та збувала їх, підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними, що містяться в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, обшуку, огляду, висновками експертиз.

При цьому суд першої інстанції ретельно проаналізував ці докази та з дотриманням вимог ст.ст. 85, 86, 257 КПК України обґрунтував свої висновки про їхню допустимість, врахувавши, зокрема, й те, що НСРД проводились повноважними особами, в межах розслідування кримінального провадження № 32016270000000094, об`єднаного в одне провадження з № 32017270000000056.

Зазначені кримінальні провадження стосувались розслідування фактів незаконного виготовлення, зберігання та збуту алкогольних напоїв різними особами, в тому числі й ОСОБА_1 .

При проведенні НСРД не застосовувалось аудіо-відеофіксування, тому не було необхідності звертатись до слідчого судді апеляційного суду за відповідним дозволом.

Колегія судді касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції й про дотримання під час досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Суд уважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, зміст якої є аналогічний змісту її касаційної скарги, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їх без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.

З огляду на викладене, Суд уважає, що касаційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, оскільки не містить переконливих доводів на спростування зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись ст.ст 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Шульги Н.А. залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король В.П. Огурецький