Історія справи

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа 243/4632/17

провадження № 51-5807км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Перепелиці Л.А.,

прокурора Рибачук Г.А.,

захисника Землянського Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чередниченка Ю.В. на ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 1 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050510000870, про застосування примусових заходів медичного характеру до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Борзна Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ,

за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15,

ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2017 року застосовано до ОСОБА_1 за вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська».

Як установив суд, 26 березня 2017 року близько 12:00 ОСОБА_1 на дорозі в лісосмузі у напрямку санаторію «Шахтобудівників» в 200 метрах від

вул. Золочевського у м. Слов`янську, перебуваючи в стані неосудності, завдав ОСОБА_2 ножем численних ударів, у тому числі по голові та шиї, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_2 з місця події втік. Згідно з даними амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 страждає психічним захворюванням - органічним маячним (шизофреноподібним) розладом особистості. В момент здійснення правопорушення ОСОБА_1 не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2018 року ухвалу місцевого суду скасовано в частині застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Постановлено нову ухвалу, якою застосовано

до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Виключено з мотивувальної частини ухвали речення «Тобто ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_2 з місця події втік», замінивши його таким реченням: « ОСОБА_1 з причин, що не залежали від нього, не вчинив всіх дій для доведення суспільно небезпечного діяння до кінця, оскільки ОСОБА_2 з місця події втік».

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Чередниченко Ю. В. ставить вимоги змінити ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2018 року, застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Обґрунтовуючи свою скаргу посилається на те, що ОСОБА_1 не становить особливої небезпеки для суспільства, не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання і місцем проходження лікування. Зазначає, що в матеріалах провадження відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор, який брав участь у перегляді судового рішення судом апеляційної інстанції, просить ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2018 року щодо

ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Вважає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Рибачук Г.А. вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника Чередниченка Ю.В. немає.

Захисник Землянський Ю.В. підтримав касаційну скаргу захисника Чередниченка Ю.В.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 94 КК України щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, суд може застосувати госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Апеляційний суд правильно не погодився із визначеним місцевим судом видом примусових заходів і послався на те, що ОСОБА_1 , котрий страждає на психічне захворювання - органічний маячний (шизофреноподібний) розлад особистості, вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане із посяганням на життя іншої особи, а саме завдав потерпілому ОСОБА_2 ножем численних ударів, зокрема, в голову і шию. Зазначив, що ОСОБА_1 за своїм психічним станом та характером вчиненого ним суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства та відповідно до вимог ч. 5 ст. 94 КК України потребує госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид, що спростовує доводи захисника про те, що застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом повинно бути зазначено у висновку судово-психіатричної експертизи.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не є таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в матеріалах кримінального провадження колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Чередниченка Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький Н.С. Стефанів