Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 570/2480/21

Провадження № 51 - 165 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 в режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021181180000117 від 18 березня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В строк відбутого покарання засудженому ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення з 18 березня 2021 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту затримання - з 18 березня 2021 року.

Знято арешт на майно, накладений ухвалами Рівненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2021 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення експертиз 4 903 гривні 50 копійок.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_6 17 березня 2021 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на балконі квартири у будинку за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, використовуючи кухонний ніж, умисно наніс вказаним ножем ОСОБА_8 один удар по обличчю, два удари у життєво важливу частину тіла - ліву половину грудей, один удар в сідницю, один удар в ліве стегно та один удар у спину в районі лівої лопатки потерпілого, у результаті чого заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я та тяжкі тілесні ушкодження. Від спричинених тілесних ушкоджень у вигляді двох ножових проникаючих поранень грудей з ушкодженням серця та легені ОСОБА_8 помер на місці події. Вказані тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судами обох інстанцій допущені істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок його суворості. Зазначає, що при дослідженні доказів судами не було враховано позитивних характеристик ОСОБА_6 , його визнання вини, усвідомлення протиправності своїх дій, щирий жаль відносно вчиненого, а також активне сприяння розкриттю злочину та в порушення вимог ст. 50 ч. 2, ст. 414 КПК України не вказано чому мінімальний строк призначеного йому покарання буде недієвим та не забезпечить виправлення обвинуваченого. Вважає, що у судів були підстави для застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 115 ч. 1 КК України. Також зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, що є безумовним фактом порушення презумпції невинуватості.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 , внаслідок призначення йому покарання не в мінімальній межі санкції ст. 115 ч. 1 КК України та незастосування до нього ст. 69 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 115 ч. 1 КК України, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, спосіб вчинення умисного вбивства за допомогою ножа, а також вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що враховано як обставину, яка обтяжує покарання, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Своє рішення щодо відсутності у ОСОБА_6 обставин, що пом`якшують покарання, суд належним чином мотивував і зазначив, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчинення злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчинення злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Наприкінці судового слідства ОСОБА_6 уникнув прояву щирого каяття та не пояснив суду, чи дійсно він вчинив умисне вбивство і чи щиро кається у вчиненні саме вбивства. Відхиляючи позицію сторони захисту щодо нез`ясованого відповідно до положень ст. 91 ч. 1 КПК України мотиву і мети вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення суд у вироку вказав про те, що мотивом вчинення ним злочину було бажання самоствердитись та показати ОСОБА_6 свою значну перевагу над ним.

Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання ближчого до мінімальної межі санкції, передбаченої ст. 115 ч. 1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, а також щодо порушення презумпції невинуватості ОСОБА_6 , які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, вказавши, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних в провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка та погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд погодився із вироком суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_6 покарання та вказав, що обставини вчинення ним умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи в стані алкогольного сп`яніння, з нанесенням численних ножових ударів померлому, в тому числі, і в життєво важливі органи, з наслідками у вигляді смерті останнього, не свідчать про те, що призначене ОСОБА_6 покарання максимально наближене до мінімальної межі, встановленої санкцією ст. 115 ч. 1 КК України, є занадто суворим чи несправедливим.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника та які, на її думку, давали підстави для застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, у ньому зазначене формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржуваними вироком та ухвалою відповідно до закону було доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, що не заперечується у касаційній скарзі. Дані про те, що у даному кримінальному провадженні порушено презумпцію невинуватості ОСОБА_6 відсутні, не зазначено таких і у касаційній скарзі, а посилання захисника на невідповідність вироку ст. 374 КПК України є безпідставні та не є свідченням порушення цієї презумпції, як про це вказує захисник.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду вказаного кримінального провадження колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3