Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 295/11882/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/461/22

Провадження № 51 - 326 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060400000999 від 13 червня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомира, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката

ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого

2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши їй у строк покарання попереднє ув`язнення з 13 червня 2021 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 25 850 гривень 62 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона

13 червня 2021 року приблизно о 01 годині 52 хвилини знаходилася в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де під час спільного вживання спиртних напоїв у неї виник словесний конфлікт з

ОСОБА_8 , в ході якого на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання будь-яких суспільно-небезпечних наслідків, не виключаючи наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 , кухонним ножем, який утримувала в правій руці, завдала один удар в спину ОСОБА_8 , а саме у її ліву підлопаткову ділянку, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу її захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , перекваліфікувати її дії зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України і призначити відповідне покарання в межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України. Указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи, проте надано неправильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України, а не за ст. 121 ч. 2 КК України. Вважає, що у ОСОБА_6 був відсутній умисел на вбивство ОСОБА_8 , вона завдала лише один удар, після якого сама викликала швидку медичну допомогу, покликала сусідів і надавала першу медичну допомогу. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 щирого каяття, оскільки ОСОБА_6 просила вибачення у потерпілої та щиро жалкувала про вчинене.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження її винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самої ОСОБА_6 , яка не заперечувала, що перед подією спільно з ОСОБА_8 вживала спритні напої і сварились через соціальні мережі, зазначала, що ОСОБА_8 різко схопив її за волосся і розвернув до себе, а вона, тримаючи ніж у руці, хотіла відбити його руку і вдарила його ножем, після чого у ОСОБА_8 пішла кров і вона викликала швидку медичну допомогу; - на показання потерпілої ОСОБА_10 , яка підтвердила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 бились і сварились, а також зазначила, що

ОСОБА_8 був правшею; - на показання свідка ОСОБА_11 - матері

ОСОБА_6 , про обстановку на місці події, куди вона прибула за викликом сусідки; - на показання свідка ОСОБА_12 , яка прибула на виклик у складі виїзної бригади швидкої допомоги, про стан ОСОБА_8 та обставини надання йому невідкладної медичної допомоги; - на показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були на патрулюванні і першими прибули за викликом на місце події, про те, що в приміщенні квартири вони побачили на підлозі в крові чоловіка та жінку, яка тримала його за спину, чоловік просив допомоги, при цьому жінка казала, що він її довів і вона його порізала, а також на дані відеозаписів з боді-камер патрульних поліцейських від 13 червня 2021 року та протоколу огляду оптичного диску із зазначеними відеозаписами від 20 серпня 2021 року.

Суд безпосередньо дослідив, перевірив на предмет допустимості та у вироку обґрунтовано послався: - на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від

13 червня 2021 року, в ході якого оглянуто місце події за адресою:

АДРЕСА_1 ; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 13 червня 2021 року, в ході якого в машині швидкої медичної допомоги виявлено труп ОСОБА_8 ; - на дані, які містяться в протоколі огляду трупа ОСОБА_8 від 13 червня 2021 року; - на дані, які містяться в супровідному листі № 41 КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та картці виїзду швидкої медичної допомоги від 13 червня 2021 року; - на дані, які містяться в лікарському свідоцтві про смерть від 14 червня 2021 року № 1978; - на дані, які містяться в акті судово-медичного дослідження (розтину) від 22 липня 2021 року № 604; - на дані, які містяться в протоколі огляду предмету від 13 серпня 2021 року, в ході якого оглянуто знаряддя злочину; - на висновок експерта від 27 серпня

2021 року № 149- МК, який у суді першої інстанції підтвердила експерт ОСОБА_15 ; - на висновки експертів 07 липня 2021 року №№ 472, 473, від 06 липня 2021 року

№ СЕ-19/106-21/6827-БД, від 30 липня 2021 року №№ СЕ-19/106-21/7216-БД,

СЕ-19/106-21/6862-БД, від 02 серпня 2021 року № СЕ-19/106-21/6863-БД, від

03 серпня 2021 року № СЕ-19/106-21/6865-БД, від 04 серпня 2021 року

№ СЕ-19/106-21/6866-БД, від 29 жовтня 2021 року № СЕ-1921/29050-БД, а також висновок від 13 червня 2021 року № 235 про стан алкогольного сп`яніння

ОСОБА_6 .

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 10 серпня 2021 року

№ 1228/2670 та від 11 серпня 2021 року № 1278/2725 на трупі ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження, зокрема: на лівій підлопатковій ділянці у вертикальному положенні веретеноподібної форми рана в проекції між 9 та 10 ребрами по лопатковій лінії з рівними краями, верхній кінець ушкодження гострокутний, нижній П-подібний, при зведенні країв довжиною до 2 см; в проекції між 9 та 10 ребрами по лопатковій лінії проникаюче поранення, з ушкодженням прилеглих м`яких тканин, крововиливами в них, рановий канал якого прямує в косо-горизонтальному напрямку до нижньої долі лівої легені, з її ушкодженням, закінчується сліпо, сягає 9-11 см, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 . Смерть ОСОБА_8 настала від колото-різаного поранення спини, що супроводжувалось пошкодженням плеври, ушкодженням нижньої долі лівої легені, судин та нервових волокон, м`яких тканин та ускладнилось розвитком масивної внутрішньої крововтрати, що підтверджується результатами розтину трупа та даними додаткових методів дослідження, а також відсутністю будь-яких органічних захворювань у потерпілого, що могли потягнути за собою смерть.

Згідно з висновком амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи від

03 серпня 2021 року № 219 ОСОБА_6 в минулому психічними захворюваннями не страждала та не страждає на даний час, на момент вчинення інкримінованого їй діяння психічними захворюваннями не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 завдала удару ОСОБА_8 з метою захисту від його протиправних дій, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.

Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Мотивуючи свої рішення, суди нижчих інстанцій зазначили, що відповідно до пункту 2 висновку судово-медичної експертизи від 10 серпня 2021 року № 1228/2670, враховуючи об`єктивні дані, викладені в описовій частині про положення ріжучої частини леза відносно тіла постраждалого, виникнення колото-різаного поранення спини на тілі ОСОБА_8 , що спричинило його смерть, було малоймовірне за умов та обставин викладених в слідчому експерименті від 19 липня 2021 року за участю підозрюваної ОСОБА_6 , в ході якого вона показала, що ОСОБА_8 схопив її за волосся лівою рукою та розвернув до себе, після чого вона завдала удар ножем. Експерт ОСОБА_16 у суді першої інстанції пояснив, що висновок щодо неспроможності показань ОСОБА_6 про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він зробив шляхом порівняння ранового каналу і демонстрації ОСОБА_6 як вона тримала ніж та завдавала удар, зокрема, положення ножа в руці, яке ОСОБА_6 продемонструвала на слідчому експерименті, не відповідає розташуванню рани. Крім того, експерт зазначив, що заподіяти таке тілесне ушкодження неможливо було захищаючись чи відмахуючись, це був цілеспрямований удар, завданий з силою, необхідною для того, щоб пересікти шкіру та м`які тканини. Суди також звернули увагу на відсутність у ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень, а також на те, що ОСОБА_8 був правшею, про що зазначала потерпіла ОСОБА_10 .

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, причин припинення злочинних дій, поведінки винної і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю та життю потерпілого, хоча й не конкретизувала у своїй свідомості, якою саме буде така шкода, але бажала її настання (непрямий умисел), а тому доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України, а не за ст. 121 ч. 2 КК України є безпідставними.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання

ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , яка на підставі ст. 89 КК України судимості не має, не працює, не одружена, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав надання допомоги потерпілому одразу після вчинення кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним кримінального правопорушення, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 свою провину визнавала частково, що виключає наявність в її діях щирого каяття, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині є обґрунтованими.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без її ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив їй покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції ст. 115 ч. 1 КК України, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за матеріалами кримінального провадження не встановлено та у касаційні скарзі захисником ОСОБА_7 не наведено.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство та завдання нею удару ножем в умовах захисту, неправильну кваліфікацію її дій, настання смерті ОСОБА_8 через надання несвоєчасної та неналежної медичної допомоги, неврахування при призначенні покарання щирого каяття, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 115 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника - адвоката

ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3