Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 357/5689/21

провадження № 51-2829 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4.,

суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7.,

прокурора ОСОБА_8,

у режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_9.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9. на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000311 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився в м. Біла Церква Київської області, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Прийнято рішення щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2021 року приблизно о 10 год, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz Sprinter 312 D», державний номерний знак НОМЕР_1 ,рухаючись по автодорозі сполученням «Київ-Одеса» в межах Білоцерківського району Київської області в напрямку м. Києва, порушив вимоги п. 2.3 «б», «д», п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, маючи можливість заздалегідь виявити небезпеку для руху, допустив зіткнення із задньою частиною напівпричепа марки «Krone», державний номерний знакНОМЕР_2 , який був причеплений до автомобіля марки «Renault Premium», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий здійснив вимушену зупинку частково у правій смузі руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Mersedes-Benz Sprinter 312 D» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 без дослідження доказів, не роз`яснив останньому положення вказаної норми та не з`ясував чи він правильно розуміє їх зміст. Також зазначає, що судом не було належним чином враховано дані про особу винного та обставини, які пом`якшують покарання, зокрема, щире каяття, наявність на його утриманні малолітньої доньки. Виправлення ОСОБА_1 вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК. Всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд відповідних доводів апеляційної скарги засудженого належним чином не перевірив, свого рішення у цій частині не мотивував та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_10. заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_9., просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі захисника ОСОБА_9., колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, однак не пересвідчився чи дійсно він визнає свою вину, чи не заперечує фактичних обставин кримінального провадження, не з`ясував чи правильно розуміє зміст цих обставин, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Згідно з журналом судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та звукозапису до нього, прокурором було запропоновано провести розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, з чим погодились й інші учасники кримінального провадження, в тому числі й сам ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_11.

Суд першої інстанції врахувавши те, що обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження не оспорюються всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і викладені у обвинувальному акті та, встановивши, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, не досліджував усі докази у кримінальному провадженні.

При цьому суд допитав ОСОБА_1 , котрий повністю визнав свою вину,підтвердив вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, не оспорюючи і не заперечуючи їх, а також дослідив характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_1 та допитав потерпілих в частині цивільного позову і міри покарання. Тобто, суд першої інстанції дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК.

Крім того, вирок місцевого суду переглядався апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 лише щодо призначеного судом покарання, а саме: безпідставного, на його думку, не застосування до нього положень ст. 75 КК, при цьому фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорювалися, як і не ставилося питання про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного через суворість та можливості звільнення останнього на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, переглядаючи вирок в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, який, обираючи останньому міру примусу, разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, взяв до уваги дані про особу винного, котрий до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, характеризується посередньо, має на утриманні малолітню доньку, та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 роки, яке не є максимальним у межах санкції вказаної норми, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Однак апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК враховуючи, що він грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до невідворотних наслідків - смерті людини, а також поведінку останнього після скоєного, котрий перед потерпілими не вибачився, заподіяну шкоду не відшкодував.

На думку колегії суддів, у даному конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає. Переконливі аргументи, які би ставили під сумнів наведені висновки суду апеляційної інстанції і доводили необхідність зміни судового рішення, в касаційних скаргах відсутні.

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, про що його захисник ОСОБА_9. порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14