Історія справи

Постанова

Іменем України

29 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 127/12909/17

провадження № 51-1749км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І. Є.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОстапчукаВ. О.,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12017020010002068 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ватутіна Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року апеляційні скарги прокурора Кириченка А. В. та обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, вирок місцевого суду від 18 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 01 травня 2017 року близько 00:35 ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській у м. Вінниці зі сторони провулку 1-го Київського в напрямку вул. Грибоєдова, всупереч вимогам підпункту «а» пункту 2.9, пунктів 2.10, 12.3 Правил дорожнього руху в районі будинку № 49 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину вулиці в невстановленому місці. Після цього ОСОБА_2 на керованому автомобілі самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, рухаючись далі по вулиці Київській у м. Вінниці, де в районі будинку № 104 його зупинили очевидці події.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був доставлений до реанімаційного відділення МКЛ ШМД міста Вінниці, де під час надання медичної допомоги він помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 346 від 03 червня 2017 року сполучна травма тіла в ОСОБА_5 виникла від дії твердих тупих предметів, можливо, 01 травня 2017 року за обставин дорожньо-транспортної пригоди, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та перебуває у причинному зв'язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_5 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася набряком та набуханням головного мозку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що було порушено його право на захист, матеріали кримінального провадження сфабриковано, що суд безпідставно взяв до уваги докази, які було зібрано з порушеннями вимог статей 84-94 КПК України, а тому, на думку засудженого, вирок ґрунтується на припущеннях. Також указує, що при призначенні покарання суд не повною мірою врахував, що він позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, щиро розкаявся, вперше вчинив злочин, який є необережним, на обліку в лікаря-нарколога не перебуває. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Остапчук В. О. підтримали касаційну скаргу.

Прокурор Гошовська Ю. М. не підтримала касаційну скаргу засудженого.

Потерпіла ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Твердження засудженого ОСОБА_2 про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження щодо нього, про надання наявним у провадженні доказам іншої оцінки суд касаційної інстанції не перевіряє.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при розгляді провадження в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_2 в судовому засіданні від 03 липня 2017 року визнав вину, не оспорював обставин вчинення злочину, не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявив, що розуміє наслідки розгляду провадження в зазначеному порядку (а.с. 98-99).

При цьому як в суді першої, так і апеляційної інстанцій брав участь захисник Корпало В. М., жодних даних про бажання ОСОБА_2, щоб його інтереси представляв інший захисник, матеріали кримінального провадження не містять.

З матеріалів кримінального провадження видно, що на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 прокурор та засуджений подали апеляційні скарги лише на підставах невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винуватого через м'якість та суворість відповідно.

Враховуючи наведене, дії ОСОБА_2 за встановлених судом фактичних обставин провадження, які не заперечувалися учасниками провадження, кваліфіковано правильно за ч. 2 ст. 286 КК України, а доводи засудженого про порушення його права на захист є безпідставними.

Твердження засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого також є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, місцевий суд із достатньою повнотою врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким; конкретні обставини злочину; особу винуватого, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, добровільно відшкодував шкоду; наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, - і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винуватим.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстави для скасування судових рішень через невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі відсутні.

Розглянувши за апеляційними скаргами прокурора Кириченка А. В. та обвинуваченого ОСОБА_2 кримінальне провадження та детально його вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначення йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич Н. О. Марчук С. О. Стороженко