Історія справи

Постанова ККС ВП від 29.09.2022 року у справі №393/815/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 393/815/18

провадження № 51 - 728 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_6,

суддів: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10,

в режимі відеоконференції:

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_11,

засудженої ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року стосовно

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 ),

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Кропивницький апеляційний суд 11 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції змінив, перекваліфікував дії ОСОБА_2 з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

За вироком суду, з урахуванням унесених судом апеляційної інстанції змін, ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 03:00 проникла до будинку АДРЕСА_2 та на ґрунті неприязних відносин під час сварки з метою позбавлення життя нанесла ОСОБА_4 , 1947 р.н., шість ударів ножем у грудну клітину та не менше двадцяти семи ударів ногами і руками в голову, по тулубу і кінцівках останньої. Потім з метою приховання слідів вчинення злочину ОСОБА_2 підпалила будинок й зникла з місця вчинення злочину.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинила потерпілій тілесні ушкодження, зокрема, проникаючі колото-різані рани грудної клітини зліва з пораненням серця та лівої легені, від яких настала смерть ОСОБА_4 .

Судом першої інстанції за встановлених обставин дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ознакою - вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_2 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та як наслідок невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та безпідставно змінив кваліфікацію її дій з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. Вказує на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились характер умисних дій ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 , послідовність, інтенсивність їх вчинення, кількість нанесених тілесних ушкоджень, які були спричинені останній прижиттєво, що беззаперечно свідчить про вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Зазначає про те, що зміна кваліфікації дій ОСОБА_2 потягла за собою призначення необґрунтовано м`якого покарання, при цьому встановлення судом апеляційної інстанції наявності пом`якшуючих покарання обставин, зокрема, визнання вини, щирого каяття, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, під впливом тяжкої образи зі сторони потерпілої, намагання відшкодувати завдану шкоду, є безпідставним.

За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_3 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_2 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у виді довічного позбавлення волі, залишивши в решті вирок суду першої інстанції без змін.

Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно не призначив ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі й при призначенні покарання не врахував усіх обставин події, зокрема того, що вона раніше вже була засуджена за вчинення умисного вбивства, є соціально небезпечною особою, вбивство ОСОБА_4 вчинила, не будучи під впливом алкоголю чи наркотиків, що свідчить про усвідомлення нею своїх умисних дій. Вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються виключно на окремій думці судді із складу колегії суддів суду першої інстанції та є необґрунтованими.

Від засудженої ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких вона просить касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Позиція учасника судового провадження

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав обидві касаційні скарги та просив задовольнити їх.

Прокурор частково підтримав касаційні скарги, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через м`якість призначеного ОСОБА_2 покарання.

Захисник і засуджена заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили залишити без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями статті 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Викладені у касаційних скаргах прокурора та потерпілого доводи про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_2 є неспроможними з огляду на таке.

Так, умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.

При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов`язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свідчать про проявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т.ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Саме спосіб і характер позбавлення потерпілого життя свідчитиме про особливу жорстокість вчинення злочину.

За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин нанесла ОСОБА_4 шість ударів ножем у грудну клітину та не менше двадцяти семи ударів ногами і руками в голову, по тулубу і кінцівках останньої.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Не погоджуючись із указаним вироком, прокурор, обвинувачена ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_3 і захисник ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, в яких із наведеннях відповідних обґрунтувань просили:

- прокурор і потерпілий - скасувати вирок суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та її особі внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання у виді довічного позбавлення волі;

- обвинувачена і її захисник - через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши її дії з п. 4 ч. 2 на ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання в розмірі, наближеному до мінімального.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 , змінив вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії обвинуваченої з п. 4 ч. 2 на ч. 1 ст. 115 КК України, та призначив покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Свої висновки про те, що ОСОБА_2 учинила умисне вбивство ОСОБА_4 без кваліфікуючих ознак, суд апеляційної інстанції зробив, обґрунтовано врахувавши:

- дані висновку № 121 від 23 листопада 2018 року, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала внаслідок гострої крововтрати, проникаючого колото - різаного поранення грудної клітки, поранення серця та легень, практично відразу після зазначених поранень. При цьому, ознак заподіяння тортур, мордування, мучення, в тому числі, із використанням струму, вогню, кислоти, лугу, радіоактивних речовин або отрути, яка завдає нестерпного болю, на тілі ОСОБА_4 не виявлено. Слідів волочіння чи переміщення тіла також не виявлено;

- показання експерта ОСОБА_5 , який показав суду про те, що розмежувати послідовність нанесення тілесних ушкоджень, у зв`язку з їх короткостроковістю та настанням смерті неможливо, всі тілесні ушкодження, які були виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_4 , могли бути спричинені в один короткий проміжок часу, з урахуванням похилого віку ОСОБА_4 , стану її здоров`я, при значній кровотечі, деструктивні незворотні зміни (зниження об`єму циркулюючої крові, гіпоксія головного мозку, відмирання тканин та зупинка серця), які можуть тривати від 5-6 хвилин (клінічна смерть ), у ОСОБА_4 протікали швидше. Методик визначення ступеню болю через різний поріг чутливості не існує, після втрати свідомості та настання клінічної смерті людина на болісні подразники майже не реагує, можливість відчувати біль у людини втрачається, нанесення обвинуваченою ударів по тілу ОСОБА_4 , у якої почався процес вмирання, болісними відчуттями не супроводжувалось.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не встановлено та не викладено у вироку доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , завдаючи потерпілій удари у життєво важливий орган - серце з метою позбавити її життя, свідомо бажала не лише вбити ОСОБА_4 , а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті, а показання обвинуваченої ОСОБА_2 про хід та розвиток подій у будинку ОСОБА_4 , послідовність нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, момент настання її смерті, а також про застосування обвинуваченою іншого ножа, ніж вказаного в обвинувальному акті, будь-якими доказами не спростовані.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що злочинні дії ОСОБА_2 стосовно потерпілої тривали недовго, вони заподіяні одномоментно в короткий проміжок часу, а спосіб позбавлення життя ОСОБА_4 - нанесення шести ножових поранень в серце - не свідчать про виявлення обвинуваченою особливої жорстокості.

Тобто, частково дослідивши та проаналізувавши всі зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив зв`язок між результатами проведених експертиз, показаннями експерта, й сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 учинила умисне вбивство ОСОБА_4 без кваліфікуючих ознак.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що описані в ухвалі апеляційного суду протиправні дії засудженої ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

На думку колегії суддів, апеляційний суд з дотриманням вимог статті 404 КПК України ретельно перевірив наявні в матеріалах провадження докази й свої висновки щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтував та вмотивував.

Водночас доводи прокурора та потерпілого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та її особі внаслідок м`якості є слушними.

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання не встановив обставин, що його пом`якшує, та встановив обставину, що його обтяжує, - вчинення злочину стосовно особи похилого віку.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення про призначення покарання, погодився з наявністю обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , та водночас визнав обставинами, що його пом`якшують, - щире каяття, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, під впливом тяжкої образи зі сторони потерпілої.

Проте колегія суддів уважає, що такий висновок не відповідає матеріалам кримінального провадження, ґрунтується лише на показаннях засудженої та припущеннях суду апеляційної інстанції.

Зокрема, суд апеляційної інстанції посилається на медичні дані про психічний та неврологічний стан здоров`я ОСОБА_2 з її амбулаторної картки, не зазначаючи при цьому, як саме такі дані вплинули на його висновок про те, що засуджена діяла під впливом збігу тяжких сімейних та інших обставин.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою висновок судово-психіатричної експертизи № 86 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якого індивідуально-психологічні, особистісні особливості ОСОБА_2 не знижували підконтрольність її поведінки свідомості, не зумовлювали вчинення інкримінованого їй діяння.

Так само, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своїх висновків про встановлення пом`якшуючих покарання ОСОБА_2 обставин через наявність у неї певних захворювань, оскільки вказівка про виявлення онкологічного захворювання не відображена в наявних у провадженні медичних документах.

Тобто суд апеляційної інстанції зробив свої висновки в частині визначення розміру покарання без ґрунтовного аналізу змісту наданих сторонами доказів з релевантним посиланням на матеріали кримінального провадження.

Водночас колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_2 покарання без обґрунтованого врахування особливої тяжкості та конкретних обставин вчинення злочину, наявності обставини, що обтяжує покарання, думки потерпілих.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі не буде сприяти її виправленню та попередженню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного касаційні скарги прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8