Історія справи

Постанова

іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 720/17/18

провадження № 51-6655 км 18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Голубицького С.С., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Дронової І.С.,

захисника

в режимі відеоконференції Цепіщука В.М.,

представника потерпілих

в режимі відеоконференції Ставчанського В.С.,

потерпілого

в режимі відеоконфернції ОСОБА_1 .,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Цепіщука В.М. на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260160000467, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 березня

2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Цивільні позови у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_3 - 29 750 грн та 400 000 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, в решті заявлених вимог відмовлено; ОСОБА_1 . - 12 630 грн та 200 000 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, в решті заявлених вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 17 травня 2018 року зазначений вирок залишив без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 , за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку,

Згідно з вироком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 05:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в житловому будинку ОСОБА_5 у

АДРЕСА_1 в ході спільного вживання спиртних напоїв на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків через сварку з ОСОБА_4 завдав йому декілька ударів кулаками в обличчя. Потерпілий, побоюючись за своє життя та здоров`я, вибіг з будинку та перестрибнув через паркан на подвір`я домоволодіння у АДРЕСА_2 вказаного села , але ОСОБА_2 наздогнав його, став бити кулаками в різні частини тіла, а коли ОСОБА_4 упав і перестав чинити опір, зробив із мотузки, яку знайшов на подвір`ї, зашморг, накинув йому на шию і задушив. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї зашморгом. Після цього ОСОБА_2 з метою приховання вчиненого злочину та ухилення від кримінальної відповідальності за допомогою своїх знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на їхньому автомобілі відвіз тіло ОСОБА_4 до р. Дністер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник засудженого - адвокат

Цепіщук В.М., посилаючись на неповноту слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність у справі належних та допустимих доказів, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 вирок та ухвалу, виправдати його за ч. 1 ст. 115 КК і закрити кримінальне провадження. Суть доводів захисника зводиться до тверджень про те, що ОСОБА_2 не вчиняв умисного вбивства ОСОБА_4 , а суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували свої висновки про доведеність винуватості засудженого в інкримінованому злочині неправдивими і суперечливими показаннями свідків та іншими доказами. Суди у своїх рішеннях не зазначили умислу вчинення ОСОБА_2 злочину. Вказує, що апеляційний суд всупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином не розглянув його (захисника) доводів в апеляційній скарзі, а також безпідставно зазначив в ухвалі, що свідки

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були очевидцями вбивства потерпілого.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу захисника

засудженого - адвоката Цепіщука В.М. залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Мотиви Суду

Статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих всіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , свідків

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ; даних протоколів огляду місця події від 9 листопада 2017 року, санкціонованого обшуку господарства ОСОБА_2 від 11 листопада 2017 року, огляду від 21 грудня 2017 року, слідчих експериментів та відеозаписів до них від 13 листопада 2017 року за участю ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , а також на підставі проведених у справі висновків судово-медичних експертиз (від 18 грудня 2017 року № 842 та № 842-Д), судових імунологічних експертиз, судових цитологічних експертиз та інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Усупереч доводам захисника у скарзі показання свідків ОСОБА_5 ,

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо причетності саме засудженого до заподіяння смерті ОСОБА_4 є конкретними і не викликають жодних сумнівів у колегії суддів.

У цьому кримінальному провадженні показання зазначених свідків отримано в порядку, визначеному законом, вони не суперечать іншим зібраними доказам. Тому суд не мав підстав не довіряти свідкам, а їх показання, як і дані, що містяться в протоколах слідчих дій та експертних висновках, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, якими обґрунтовано вирок.

Водночас суд з`ясував позицію ОСОБА_2 , який визнав себе винуватим частково, визнавав кваліфікацію кримінального правопорушення, але не погодився з обставинами злочину, викладеними в обвинувальному акті, однак від дачі показань відмовився, пославшись на ст. 63 Конституції України.

Відхиляючи такі твердження засудженого, суд зазначив, що часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні умисного вбивства він вважає обраним ОСОБА_2 способом захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Обґрунтовуючи такі висновки, суд першої інстанції керувався, у тому числі тим, що ОСОБА_2 усвідомлював протиправність своїх дій та умисно бажав настання смерті потерпілого. Так, з метою подолання супротиву ОСОБА_4 він завдав йому численні удари руками та ногами по голові й тілу, а після того як потерпілий перестав чинити опір, підшукав у власному господарстві мотузку, якою задушив потерпілого.

При цьому суд зазначив, що про цілеспрямованість дій ОСОБА_2 , які були направлені саме на умисне заподіяння смерті ОСОБА_4 , свідчить те, що ОСОБА_2 для вчинення вбивства потерпілого підшукав мотузку, а це потребувало певного часу з моменту, коли ОСОБА_4 фактично припинив супротив, і протягом цього часу засуджений міг усвідомити протиправність своїх дій та припинити їх, однак, відшукавши мотузку, продовжив злочинні дії та за її допомогою вбив потерпілого.

Про умисел обвинуваченого вчинити вбивство свідчить і його поведінка, адже одразу після скоєння злочину ОСОБА_2 не викликав швидку медичну допомогу, а навпаки з метою приховання злочину відвіз тіло ОСОБА_4 у безлюдну місцевість, залишив на березі р. Дністер, після чого відмив сліди крові та підпалив речі потерпілого.

З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у скоєнні умисного вбивства, а приховування злочину, на думку суду, свідчило про намагання засудженого уникнути відповідальності за вчинене.

Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд правильно вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2 Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК судом допущено не було.

Усупереч доводам сторони захисту в касаційній скарзі протягом розгляду справи зазначений суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_2 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК.

Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи з питань додержання під час судового провадження норм процесуального права та законності засудження ОСОБА_2 також перевірив апеляційний суд, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.

Зазначені в касаційній скарзі доводи, які за своєю суттю майже аналогічні тим, що були предметом апеляційної перевірки, не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції в кримінальному провадженні не виявив, законних підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень за доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника засудженого - адвоката Цепіщука В.М., колегія суддів не убачає.

Керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Цепіщука В.М. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко С.С. Голубицький Т.В. Шевченко