Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД

справа № 725/1420/17

провадження № 51-1666км18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Маринича В.К.,за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораГошовської Ю.М.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мельника З.В. на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Першотравневий районний суд м. Чернівців вироком від 19 квітня 2017 року визнав ОСОБА_7 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, за таких обставин:

30 грудня 2016 року близько 11:00 ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, без права керування транспортним засобом керував автомобілем, рухаючись по вул. Винниченка у м. Чернівцях зі швидкістю більше 60 км/год, що перевищує максимально дозволену швидкість у населених пунктах. Порушуючи пункт 1.5, підпункти «б» і «д» пункту 2.3, пункти 12.3, 12.4, 34.1 Правил дорожнього руху, ОСОБА_7, уникаючи зіткнення з попутним транспортним засобом, що рухався попереду, змінив напрямок руху і, перетнувши подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_8 У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тяжке тілесне ушкодження у вигляді розриву селезінки.

2. Суд першої інстанції засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі статті 75 КК звільнив засудженого від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. Також суд стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої 47 168,62 грн у рахунок відшкодування матеріальної та 50 000 грн - моральної шкоди.

3. 20 червня 2017 року Апеляційний суд Чернівецької області скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання. Апеляційний суд постановив новий вирок, яким засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), змінити вирок апеляційного суду і звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробування на підставі статті 75 КК.

5. Захисник стверджує, що вирок апеляційного суду є несправедливим, незаконним та необґрунтованим, оскільки призначене засудженому покарання є надто суворим, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, що має молодий вік (19 років), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На думку захисника, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_7 визнав свою вину та допоміг досудовому слідству і суду з'ясувати всі обставини справи, частково відшкодував матеріальні збитки потерпілій та дуже шкодує про скоєне. Наполягає, що атмосфера ізольованості, примусовий відрив від сім'ї та звичного середовища негативно вплинуть на свідомість молодого ОСОБА_7

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

7. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, що заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не може бути задоволена на таких підставах.

8. Правильність висновків судів про винуватість засудженого в касаційній скарзі не оспорюється.

9. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

10. За правилами частини першої статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

11. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд врахував, зокрема, що вчинений злочин є тяжким; ОСОБА_7 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, не отримавши при цьому посвідчення водія; потерпілій було заподіяно тяжке тілесне ушкодження; ОСОБА_7 лише частково відшкодував заподіяну шкоду, а потерпіла просила призначити йому реальний строк покарання. Також суд узяв до уваги, що внаслідок ДТП було заподіяно тілесних ушкоджень та матеріальних збитків водію ще одного автомобіля, які хоча і не тягнуть кримінальної відповідальності, однак характеризують обставини ДТП. Таким чином, суд, діючи в межах своїх повноважень, не встановив підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

12. Водночас суд не залишив поза увагою тих обставин, на які посилається сторона захисту, зокрема необережний характер злочину, молодий вік засудженого, визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілій. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення мінімального строку покарання, передбаченого санкцією статті за інкримінований злочин.

13. Колегія суддів не має підстав ставити під сумнів цей висновок апеляційного суду і вважає його рішення законним та обґрунтованим. Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_7, в касаційній скарзі не наведено.

14. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Мельника З.В. - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький В.К. Маринич