Історія справи

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 р.

м. Київ

справа № 303/7357/17

провадження № 51-4252км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Іваненка І. В.,

суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

секретаря судового засідання Швидченко О.В.,

за участю:

прокурора Шевченко О.О.,

захисника (в режимі відеоконференції) Дренкалюка І.І.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070120001161, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Плоске Решетилівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 04 лютого 2002 року вироком Апеляційного суду Полтавської області за п. «а» ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за правилами ст. 72 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 25 жовтня 2017 року приблизно о 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля кафе-магазину «АВС» по вул. Гагаріна, 15 в с. Великі Лучки Мукачівського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час конфлікту з ОСОБА_2 , який переріс в бійку, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою не позбавлення життя, ножом завдав ОСОБА_2 не менше 5 ударів в життєво важливі органи, тобто в область голови та грудної клітки, і в результаті цього спричинив йому тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани по парастеральній лінії в 3-му міжребер`ї праворуч, проникаючої колото-різаної рани в ділянці лівої реберної дуги з пошкодженням лівого купола діафрагми, шлунку, великого сальника, селезінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також різані рани потилиці справа, правої скроневої ділянки та непроникаючу рану в 3-му міжребер`ї зліва по середньо-ключичній лінії.

Бійку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачив ОСОБА_3 , який знаходився в автомобілі ОСОБА_2 й при цьому почув крик останнього. Щоб припинити бійку, ОСОБА_3 , який знаходився в автомобілі ОСОБА_2 , вийшов із вказаного автомобіля, щоб надати допомогу ОСОБА_2 , кинув відро з грибами та ланцюгом у ОСОБА_1 і став поміщати ОСОБА_2 на сидіння автомобіля.

У цей момент ОСОБА_1 , 25 жовтня 2017 року, близько 20.05 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля кафе-магазину «АВС» по вул. Гагаріна, 15 у с. Великі Лучки Мукачівського району, підійшов до ОСОБА_4 і умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою позбавлення життя двох осіб ножом завдав удари ОСОБА_3 в область грудної клітки, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення по реберній дузі по передньо-аксілярній лінії, а також у виді проникаючого поранення по середньо-аксілярній лінії в п`ятому міжребер`ї, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також непроникаючого поранення грудної клітки зліва.

Однак спричинені ОСОБА_1 тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не призвели до їх смерті з незалежних від його волі причин, адже потерпілі в короткий строк були доставлені до Мукачівської центральної лікарні, де їм негайно було надано кваліфіковану медичну допомогу.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 94, 370 КПК України, оскільки вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно прийшли до висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, враховуючи знаряддя вчинення злочину, кількість завданих ударів, їх локалізацію та поведінку ОСОБА_1 , який не зупинив свої дії і намагався довести злочин до кінця. Така зміна кваліфікації дій засудженого призвела до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Також прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, вказує на суперечності в ухвалі суду апеляційної інстанції, оскільки судом зазначено, що в обвинувальному акті, всупереч положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не встановлено всіх фактичних обставин вчинення злочину, проте залишено вирок без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Захисник та засуджений просили відхилити касаційну скаргу прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно з положеннями ст.438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про перекваліфікацію дій засудженого та ухвалення обвинувального вироку вказаних вимог закону не дотримався, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Формулювання обвинувачення у вироку викладається на підставі встановлених судом за результатами дослідження доказів фактичних обставин кримінального провадження та повинне відповідати диспозиції норми, за якою винна особа притягується до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення за епізодом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 зазначив про вчинення діяння з метою не позбавлення життя, проте усупереч вимогам ст. 374 КПК України не вказав мотивів вчинення засудженим злочинних дій.

Крім цього, при формулюванні обвинувачення суд допустив протиріччя, оскільки, дійшовши висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, у зв`язку з відсутністю умислу на спричинення смерті потерпілих, й формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, за епізодом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , вказав про нанесення ОСОБА_1 ударів ножем у життєво важливі органи ОСОБА_4 з метою позбавлення життя двох і більше осіб, проте смерть потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не настала незалежно від волі ОСОБА_1 , оскільки їм було надано медичну допомогу.

Таким чином, при ухваленні обвинувального вироку судом допущено порушення вимог статей 370, 374 КПК України.

Також колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновку судів про відсутність у ОСОБА_1 умислу на умисне вбивство потерпілих.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

При розмежуванні замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Однак, зазначених вимог судом першої інстанції не виконано, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений в судовому засіданні не заперечував, що під час конфлікту з ОСОБА_2 він ножем завдав останньому не менше п`яти ударів в життєво-важливі органи, в область голови та грудну клітину. Коли потерпілий ОСОБА_3 намагався припинити бійку і надати допомогу ОСОБА_2 , засуджений не тільки не припинив свої дії, а завдав ударів ножем у життєво-важливі органи й потерпілому ОСОБА_3 . Після цього, коли потерпілі сіли в машину, ОСОБА_1 намагався відкрити автомобіль, але злочин до кінця не довів, оскільки потерпілі на автомобілі доїхали до лікарні і їм була надана медична допомога.

Однак, без належної оцінки судів першої і апеляційної інстанції залишились характер дій ОСОБА_1 , знаряддя злочину - ніж, завдання ним множинних ударів у життєво важливі органи потерпілих, його поведінка під час вчинення злочину, зокрема те, що після того, як потерпілі сіли в автомобіль, він своїх дій не припинив і намагався відкрити двері автомобіля.

Також, обґрунтовуючи позицію про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілих, суд першої інстанції послався на показання засудженого, який в судовому засіданні визнав факт завдання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і, хоча й вказав, що не мав умислу на вбивство, проте зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому чітко описати подію не може.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за встановлених судами фактичних обставин висновок про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України є необґрунтованим.

Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд доводів апеляційних скарг належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції належним чином не обґрунтував.

Враховуючи указане вище, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім цього, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 , з метою запобігання ризику його переховування від суду, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, Верховний Суд вважає необхідним обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 березня 2020 року.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов О.Л. Булейко