Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.12.2019 року у справі №147/453/19

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 р.

м. Київ

справа №147/453/17

провадження № 51-6386 км 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М.В., Марчука О. П.,

секретаря

судового засідання Замкового І.А.,

за участю:

прокурора Кузнецова С. М.,

захисників Вишаровської В.К. і Головенка Є.В. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Вишаровської В.К. на вироки Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року та Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 та захисника Головенка Є.В. на вирок Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020300000028, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Джугастра Крижопільського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Джугастра Крижопільського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року засуджено:

- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 07 квітня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 07 квітня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вінницьким апеляційним судом 13 листопада 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарання, призначеного вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2017 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 4 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_3 , який у них виник ввечері 4 лютого 2017 року, за місцем проживання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час розпивання спиртних напої. 05 лютого 2017 року, приблизно о 04 год. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_1 , маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, підійшли до житлового будинку ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розбудили господарку та попросили відчинити вхідні двері до будинку під приводом отримання ліків. Після того, як потерпіла відчинила вхідні двері будинку, ОСОБА_2 завдав їй удар кулаком в голову, від якого вона впала на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 завдав ще декілька ударів кулаками в голову ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_1 , який також зайшов до будинку, шукав гроші в кімнатах житлового будинку. Не знайшовши їх, ОСОБА_1 підійшов до лежачої на підлозі прохідної кімнати ОСОБА_3 та завдав їй декілька ударів ногами в тулуб. Після цього, залишивши потерпілу лежати на підлозі веранди, ОСОБА_1 знову пройшов до житлового будинку, де в одній із кімнат в книзі «Біблія» відшукав та забрав гроші в сумі 2500 грн, а ОСОБА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з ліжка однієї із кімнат забрав мобільний телефон ОСОБА_3 марки «NОМІ-І-177-metal», вартістю 606,35 грн. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та вони відкрито заволоділи майном потерпілої на суму 3106,35 грн.

Вимоги касаційних скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Захисник Головенко Є.В. у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Стверджує, що зазначений вирок є незаконним і ухвалений з недодержанням принципу справедливості. Зазначає, що апеляційний суд не в повній мірі врахував обставини, що пом`якшують покарання та характеризуючі дані засудженого.

Захисник Вишаровська В.К. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що дії її підзахисного кваліфіковано неправильно, а судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України. Зазначає про неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим, не встановлені достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_1 . Вказує на те, що слідчий експеримент з фототаблицями до нього (т.2 а.с. 60-62) проведено за відсутності захисника ОСОБА_1., чим порушеного його право на захист. Просить провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники Головенко Є.В. та Вишаровська В .К. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор вважає касаційні скарги захисників необґрунтованими і просить їх залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України, не оспорюється.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням, відповідає обставинам, встановлених судом під час розгляду кримінального провадження, та підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що 05 лютого 2017 року, о 04 год ранку в її будинок у вікно постукав ОСОБА_2 та попросив ліки. Коли відчинила двері, її одразу штовхнули, і вона впала, а ОСОБА_2 став їй завдавати удари по голові, а ОСОБА_1 в цей час шукав в будинку гроші. Потім ОСОБА_1 став завдавати їй удари по тулубу. Після вони заволоділи її грошима в сумі 2500 грн., які лежали в книзі «Біблія» та мобільним телефоном. Потерпіла впевнено вказала на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як на осіб, які відносно неї вчинили розбійний напад.

Відповідно до встановлених обставин, суди обґрунтовано не знайшли підстав для сумніву в достовірності показань потерпілої у цілому та обґрунтовано поклали їх в основу вироку.

Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено.

Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даними, які містяться: у протоколі огляду місця події з фототаблицею від 05.02.2017 року; у висновках експертів №124 від 07.02.2017 року, №48 від 13.02.2017 року та № 54 від 17 лютого 2017 року; у протоколі проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 11.04.2017 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у протоколах пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 13 лютого 2017 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як осіб, які 05 лютого 2017 року застосувавши до неї насильство, забрали гроші та мобільний телефон; у протоколі слідчого експерименту від 17 лютого 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_3 ; у висновку дактилоскопічної експертизи №240-Д від 18.04.2017 року згідно якого із місця вчинення злочину вилучені сліди рук ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у протоколі огляду предмету та фототаблиці до нього від 05.02.2017 року; даними, які містяться у повідомленні з мережі ломбардів « Комод », відповідно до якого мобільний телефон NОМІ ІМЕІ: НОМЕР_1 був закладений до ломбарду 05.02.2017 року громадянкою ОСОБА_13 , 16.02.2017 року телефон інкасовано та реалізовано.

Доводи захисника Вишаровської В.К. про те, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_1 від 11 квітня 2017 року проведено за відсутності захисника останнього, чим порушеного його право на захист, є безпідставними. З матеріалів провадження (т.2 а.с. 60-62) вбачається, що даний експеремент був проведений за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Дудіна Л.В., що було підтверджено у суді першої інстанції свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , які були понятими.

Під час апеляційного розгляду суд дав належну оцінку кожному з досліджених доказів та їх сукупності у взаємозв`язку, а також перевірив і детально проаналізував усі доводи засудженого, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника щодо безпідставності засудження ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий та апеляційний суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дії за ч. 3 ст. 187 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень в касаційних скаргах не наведено та колегією суддів не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника Головенка Є.В. про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 через суворість, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_2 судом дотримано.

Так, вид і розмір покарання засудженому обраний у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого, а також усіх обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_2 , який раніше не судимий,. характеризуються негативно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не виявляє ознак алкоголізму, виявляє ознаки зловживання алкоголем, має на утриманні малолітню дитину. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд апеляційної інстанції визнав повне визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди, а обставини, які обтяжують покарання, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання, ніж було визначено вироком суду першої інстанції. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 187 КК України, належно мотивувавши таке рішення. У касаційній скарзі захисника не наведено обставин, які б знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину табули б достатніми підставами для пом`якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, підстав для задоволення касаційних скарг захисників Вишаровської В.К. та Головенка Є.В. не встановлено.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вироки Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року та Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги захисників Вишаровської В.К. та Головенка Є.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний М.В. Мазур О.П. Марчук