Історія справи

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

судова справа №344/1731/18

провадження №51-9619км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С., С.,

суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Вергізової Л. А.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090010000407, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Липівка Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого там само, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Івано-Франківського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи зі слів

ОСОБА_2 обізнаним про те, що останній за місцем свого проживання зберігає гроші, 01 червня 2017 року близько 04:00 проник до квартири № 20 на вул. П. Орлика, 5 у м. Івано-Франківську, звідки таємно викрав належні ОСОБА_2 гроші в сумі 1900 польських злотих, які згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01 червня 2017 року становлять 13 447,78 грн та 2800 дол. США, які згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01 червня

2017 року становлять 73 668,94 грн, чимзаподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 87 116,72 грн.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 01 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів прокурора зводиться до того, що він не погоджується із судовим рішенням апеляційного суду про залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без задоволення і вважає, що цей суд не здійснив належної перевірки доводів цієї скарги та всупереч вимогам ст. 370, частин 1, 2

ст. 419 КПК України не навів належних обґрунтувань достатності обраного

ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 цього Кодексу, залишивши поза увагою порушення приписів статей 50, 65 КК України, що призвело до м'якості покарання.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить постановлені судові рішення у кримінальному провадженні залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор, висловивши доводи на підтримання касаційної скарги, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (Крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, про те, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно зі ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Реалізація такої мети є одним з аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.

Потерпілий, обираючи спосіб захисту своїх прав на власний розсуд, на підставах та у порядку, передбачених законом, вправі ініціювати питання про кримінальне переслідування винного чи про відмову від таких заходів, а також висловлювати власну позицію щодо форми реалізації кримінальної відповідальності у визначених законом межах.

Навіть у справах публічного обвинувачення про тяжкі злочини, в яких відповідна позиція не породжує обов'язкових для суду правових наслідків, вона підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, які впливають на обрання заходу примусу.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Передбачені в указаній нормі КК України загальні засади наділяють суд правом вибору у визначених законом межах однієї з форм кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Без виваженого та розсудливого врахування всіх цих обставин, які включають у себе обстановку, характер і наслідки протиправного діяння, ставлення винного до своїх дій, його посткримінальну поведінку, а також відомості, що всебічно характеризують указану особу, обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов'язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в цьому провадженні при прийнятті рішення про призначення виду й розміру покарання, а також при звільненні від його відбування суд не порушив вищевказаних положень закону.

Суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання згідно з указаними положеннями, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу засудженого (його вік, відомості про освіту, сімейний стан та склад сім'ї, те, що він на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не був судимий), а також суд зважив на наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків і відсутність таких, що його обтяжують.

Також отримали належну оцінку суду в сукупності з вищезазначеними обставинами кримінального провадження і дані, що містяться в досудовій доповіді представника уповноваженого органу з питань пробації, та позиція потерпілого, котрий претензій до засудженого ОСОБА_1 не мав.

Ступінь тяжкості вчиненого злочину суд урахував, виходячи не лише з визначеного у ст. 12 КК України формального критерію, а в сукупності з конкретними обставинами протиправного діяння.

Фактів, які би підвищували соціальну небезпеку дій ОСОБА_1 у межах цієї кримінально-правової кваліфікації, у кримінальному провадженні не встановлено.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду про щире каяття засудженого та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки його ставлення до скоєного підтверджено не лише словами в судовому засіданні, а й діями, спрямованими на усунення негативних наслідків злочину.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження в сукупності, вид і розмір покарання, визначеного місцевим судом ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, рішення цього суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою є належним чином мотивованим, а тому покарання не сприймається як явно несправедливе чи недостатнє для досягнення мети покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх безпідставними і ці висновки, з якими погоджується колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням того, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не становила, тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько Н.В. Білик О. П. Ємець