Історія справи

Постанова

іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 113/408/17

провадження № 51-6185км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Короля В. В., Шевченко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Крохмаль В. В.,

прокурора Деруна А. І.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника БондарчукаВ. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020170001065, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Дубові Махаринці Козятинського району Вінницької області, жителя м. Козятині Вінницької області, раніше неодноразово судимого, а саме:

- вироком Вінницького обласного суду від 22.10.1990 за п. «в» ст. 93 КК УРСР до 15 років позбавлення волі;

- вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 18.03.2008 за ч. 3 ст. 185, ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 23.02.2011 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Сквирського районного суду Київської області від 05.10.2011 за ч. 2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2014 за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 08.06.2016 за ч. 1 ст. 321, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області вироком від 08 листопада 2017 року визнав винуватим та засудив ОСОБА_2 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом поглинення покарання за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року покаранням за даним вироком ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 06 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишив без зміни, а апеляційну скаргу його захисника без задоволення. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора було закрито у зв'язку з його відмовою від поданої апеляційної скарги.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за обставин, викладених у вироку, приблизно о 24:00 год. 06 грудня 2016 року в будинку на АДРЕСА_1 внаслідок раптової неприязні до ОСОБА_4 умисно з метою заподіяння смерті останній стиснув руками її шию, чим заподіяв потерпілій тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому під'язикової кістки та щитоподібного хряща, які призвели до порушення органного кровообігу та настання швидкої смерті.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 ставить вимогу про зміну судових рішень та перекваліфікацію його дій з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, оскільки вважає, що судом не встановлено наявності в нього умислу на вбивство потерпілої. Зазначає про невиправдану суворість призначеного йому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

З урахуванням положень ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Висновки суду про доведеність заподіяння ОСОБА_2 потерпілій тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останньої, в касаційній скарзі засудженого не піддаються сумніву.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, та про кваліфікацію його дій саме за цією нормою кримінального закону суди зробили на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що в судових рішеннях докладно мотивовано.

Той факт, що ОСОБА_2 умисно вбив потерпілу, підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні самого засудженого, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, даними протоколів огляду місця події та трупа, протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, висновків судово-медичних, судово-психіатричної експертиз тощо.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про необхідність перекваліфікації дій засудженого з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, посилаючись на те, що судом не встановлено наявності у ОСОБА_2 умислу на вбивство потерпілої. Крім того, зазначав про невиправдану суворість призначеного покарання.

Апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції за вказаною апеляційною скаргою та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перекваліфікації дій засудженого.

Ураховуючи конкретні обставини справи, характер та локалізацію заподіянихОСОБА_2 тілесних ушкоджень (душив потерпілу з такою силою, що зламавпід'язикову кістку та щитоподібний хрящ), які переконливо свідчать про те, що засуджений розумів можливість настання негативних наслідків своїх дій, передбачав таку можливість та бажав настання смерті потерпілої від вчиненого ним діяння, тобто його умисел був спрямований саме на заподіяння смерті ОСОБА_4, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для перекваліфікації дій засудженого з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом із цим, доводи засудженого ОСОБА_2 про суворість призначеного йому покарання заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Положеннями ст. 65 КК передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не повною мірою дотримався вищенаведених вимог закону і не врахував, що покарання у виді довічного позбавлення волі є тим видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння,рецидив злочинів і тяжкі наслідки, спричинені злочином, та дійшов висновку про необхідність призначенняОСОБА_2 покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою його визнано винним, у виді довічного позбавлення волі.

Апеляційний суд, урахувавши лише те, що засуджений вдруге вчиняє умисне вбивство людини, погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення засудженому покарання саме у виді довічного позбавлення волі.

Однак суд апеляційної інстанції не повною мірою взяв до уваги доводи в апеляційній скарзі захисника щодо невиправданої суворості призначеного ОСОБА_2 покарання, конкретні обставини справи, особу винного, котрий як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій визнавав, що його діями було заподіяно смерть потерпілій, і шкодував про вчинене, позитивно характеризується за останнім місцем відбування покарання, його вік та стан здоров'я, а також позицію прокурора, зокрема в суді першої інстанції, щодо розміру та виду покарання засудженого.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржені судові рішення, пом'якшити засудженому ОСОБА_2 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі та призначити остаточне покарання на підставі ст. 71 КК. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року змінити, пом'якшити засудженому ОСОБА_2 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 17 років.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко В. В. Король Т. В. Шевченко