Історія справи

Постанова

Іменем України

28 січня 2020року

м. Київ

справа № 743/977/18

провадження № 51-1143 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К.О.,

прокурора Піх Ю.Г.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Ширая А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Ширая А.А. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Також цим вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого не оскаржуються в касаційному порядку.

Згідно з вироком, 20 червня 2018 року, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , повторно, шляхом проникнення на територію домогосподарства АДРЕСА_2 , з приміщення ангару таємно викрали 129 кг брухту чорного металу, чим спричинили ТОВ «АНАТОЛІЯ-ЛІС» майнову шкоду в розмірі 516 грн.

Чернігівський апеляційний суд 24 січня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у зв`язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано такі пом`якшуючі покарання обставини, як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та батька пенсіонера, який є інвалідом 2 групи.

Захисник Ширай А.А. у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК. На обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що апеляційний суд при посиленні ОСОБА_1 заходу примусу не врахував його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків та думки представника потерпілого - юридичної особи, який вважав, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, поза увагою суду залишився сімейний стан засудженого ОСОБА_1 та утримання ним неповнолітнього сина й батька похилого віку.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційні скарги та просив змінити вирок суду апеляційної інстанції й пом`якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Захисник Ширай А.А. в судовому засіданні підтримав касаційні скарги та просив змінити вирок апеляційного суду й пом`якшити призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК.

В судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційних скарг та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за які його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК в касаційних скаргах не оспорюються.

Разом з тим, доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, є обґрунтованим.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

За змістом ст. 50 КК метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суди при призначенні покарання мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 69 ККпередбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Втім, не погодившись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у межах санкції цього закону.

Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що доводи прокурора підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_1 правил ст. 69 КК при призначенні покарання за ч. 3 ст. 185 КК - скасуванню.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК при призначенні йому покарання, безпідставно визнав щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину двома обставинам, які пом`якшують покарання, тоді як відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК вони є однією обставиною і унеможливлюють застосування до ОСОБА_1 правил ст. 69 КК. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив про неодноразове притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та високий ризик вчинення ним повторних злочинів.

Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції, є неприйнятним.

Так, щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину не виступають однією обставиною, а є самостійними і незалежними обставинами та можуть існувати відокремлено одна від одної.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, упродовж досудового слідства та судового провадження ОСОБА_1 давав визнавальні показання, кримінальне провадження в суді розглянуто у порядку ч. 3 ст. 349 КПК (останній визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно повернув володільцю викрадене майно). При цьому, сторона обвинувачення в обвинувальному акті також визнала обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Тому висновок апеляційного суду про порушення місцевим судом положень ч. 1 ст.66 КК, є неправильним.

Між тим, виходячи з встановлених обставин, які пом`якшують покарання засудженого, - щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, відсутності обставин, які обтяжують покарання та незначної суми викраденого майна, яке повернуто потерпілому, у своїй сукупності є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення ОСОБА_1 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням висновку органу з питань пробації та наявністю судимості, ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі, однак відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК на строк нижчий ніж передбачено ч. 3 ст. 185 КК. Таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК та принципу індивідуалізації призначеного покарання, буде достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

За таких обставин, вирок апеляційного суду є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та явну несправедливість призначеного покарання внаслідок суворості, а тому він підлягає зміні на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Ширая А.А. частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Ширая А.А. -задовольнити частково.

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст. 69 КК знизити розмір призначеного ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання до 1 року позбавлення волі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич С.С. Слинько В.В. Щепоткіна