Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

справа № 409/1006/17

провадження № 51-9094км18

Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор`євої І. В.,

суддів Бущенка А. П., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Ширмер О. О.,

засудженої ОСОБА_1 ,

захисника Стародубцевої Л. О.

(у режимі відеоконференції),

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника Стародубцевої Л. О. на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 4 вересня 2018 року в кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є її власністю.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні за обставин, викладених у вироку, повторно й у місцях масового перебування громадян незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, а також незаконного придбання, виготовлення й зберігання такого засобу у великих розмірах.

Як установив суд, 10 березня 2017 року об 11:30 у с. Нещеретове в приміщенні «Укрпошти» під час проведення негласної слідчої дії (далі - НСРД) у формі оперативної закупки ОСОБА_1 збула за 2500 грн особі під псевдонімом ОСОБА_2 особливо небезпечний засіб - канабіс загальною масою 170,67 г, а 22 березня 2017 року об 11:00 біля магазину «Кондачок» вона збула тій самій особі канабіс загальною масою 186,13 г.

Крім того, ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2016 року на околиці с. Нещеретове придбала (зірвала) кущ коноплі, перенесла до місця свого проживання на АДРЕСА_1 , де висушила й подрібнила, виготовивши в такий спосіб канабіс загальною масою 554,07 г, який зберігала з метою збуту до вилучення 22 березня 2017 року працівниками поліції в ході санкціонованого обшуку вказаного домоволодіння.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Стародубцева Л. О. просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згадані вирок та ухвалу і водночас призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що працівники правоохоронних органів спровокували ОСОБА_1 до злочину з метою її подальшого викриття і вона не вчинила б його, якби поліціанти не сприяли цьому; також усупереч положенням статей 111,112, 253 КПК слідчі органи не повідомили стороні захисту про проведені негласні слідчі дії, а на стадії виконання ст. 290 вказаного Кодексу не надали доступу до результатів проведення НСРД, не ознайомивши з документами, розсекреченими 14 березня 2018 року. На думку захисника, з огляду на правила ч. 1 ст. 87 КПК докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженої, є недопустимими, проте місцевий суд не дав їм належної правової оцінки і, не зваживши на недодержання ч. 2 ст. 214 зазначеного Кодексу через внесення відомостей до ЄРДР лише 23 жовтня 2017 року, ухвалив незаконний обвинувальний вирок. Оскільки суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень і невмотивовано відмовив у задоволенні вимог сторони захисту скаржниця вважає оспорювану ухвалу такою, що не відповідає ст. 370 КПК.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджена ОСОБА_1 , наводячи доводи по суті аналогічні, викладеним у скарзі її захисника, стверджуючи про провокативний характер дій працівників поліції, про недостовірність та недопустимість доказів обвинувачення, неповноту й неправильність слідства, також порушує питання про скасування вироку й ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На переконання ОСОБА_1 , матеріали кримінального провадження не містять фактичних даних на підтвердження наявності у неї умислу на збут наркотичних засобів, а висновки судів нижчих інстанцій про протилежне є необґрунтованими.

На вказані скарги прокурор подав заперечення, в якихзазначає про неспроможність доводів сторони захисту та законність судових рішень щодо ОСОБА_1 .

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджена та захисник підтримали подані касаційні скарги; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах із доповненнями до них й у поданих запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а при формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Засуджена у касаційній скарзі, як убачається з її змісту, заперечує повноту слідства, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.

Натомість, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; фактичних даних, що містяться у протоколах про результати здійснення НРСД від 30 березня та 13 квітня 2017 року з додатками (3 диски), у постановах про використання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 7 та 20 березня 2017 року, у протоколах огляду та вручення таких коштів від 10 та 22 березня 2017 року, у протоколах огляду від 10 та 22 березня 2017 року, у протоколах затримання ОСОБА_1 та її освідування від 22 березня 2017 року, у протоколі обшуку від 22 березня 2017 року (проведеного за ухвалою слідчого судді від 17 березня 2017 року) з фототаблицею до нього, а також на підставі наявних у справі експертних досліджень № 19/113/8-2/274е від 15 березня 2017 року, № 19/113/8-2/319-е від 27 березня 2017 року та № 21 від 20 квітня 2017 року й інших документів, зміст яких докладно відображено у вироку.

Крім того, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції з`ясував позицію ОСОБА_1 , котра, не визнавши своєї провини, відмовилася від дачі показань по суті пред`явленого їй обвинувачення. Разом із цим, упродовж розгляду справи суд перевірив усі аргументи захисника про провокацію злочину працівниками правоохоронних органів та про недопустимість доказів, зібраних у кримінальному провадженні, і такі твердження вмотивовано спростував у вироку.

При цьому згаданий суд належним чином оцінив розсекречені, досліджені й долучені до матеріалів кримінального провадження процесуальні документи, які були правовою підставою для проведення НСРД стосовно ОСОБА_1 . Водночас, установивши, що ухвали Апеляційного суду Луганської області від 22 та 23 лютого 2017 року про дозвіл на проведення візуального спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтролю за особою було розсекречено лише 14 березня 2018 року, місцевий суд за клопотанням прокурора долучив їх до справи і надав до них доступ стороні захисту. Однак указана сторона відмовилася від реалізації права на ознайомлення із зазначеними рішеннями, що не оспорюється.

З огляду на викладене й на те, що сторона обвинувачення вживала всіх необхідних заходів для отримання згаданих ухвал, яких з об`єктивних причин не мала у своєму розпорядженні на стадії виконання вимог ст. 290 КПК, і після розсекречення документів стороні захисту було забезпечено можливість доступу до них у ході розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи захисників про істотне порушення цієї норми права.

Така позиція суду узгоджується із висновком Великої Палати Суду, викладеним у постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к).

Безпосередньо дослідивши всі докази й установивши, що особа під псевдонімом ОСОБА_2 була раніше знайома із засудженою, котра неодноразово пропонувала йому придбати наркотичні засоби, і він за власною ініціативою звернувся до правоохоронців, на добровільних засадах був залучений до НСРД, а документування злочинної діяльності здійснювалося під судовим контролем та прокурорським наглядом, суд першої інстанції з урахуванням також факту виявлення у ОСОБА_1 за місцем проживання значної кількості канабісу дійшов висновку про відсутність у конкретній ситуації провокації злочину з боку правоохоронних органів.

Переконливих аргументів, які би свідчили, що в цій справі роль поліції була надмірною і без її втручання ОСОБА_1 не вчинила би незаконного придбання, виготовлення, зберігання та збуту наркотичних засобів, у касаційних скаргах не наведено.

Не можна визнати прийнятними й твердження захисника в касаційній скарзі про внесення відомостей до ЄРДР лише 23 жовтня 2017 року, адже згідно з наявним у справі витягом з цього реєстру кримінальне провадження № 12017130440000051 за фактом вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КПК, було зареєстровано 15 лютого 2017 року, при цьому постановами від 10 та 22 березня 2017 року об`єднано всі матеріали досудового розслідування.

Також є неспроможними посилання в касаційній скарзі на неповідомлення стороні захисту про проведені негласні слідчі дії, оскільки за матеріалами справи такі повідомлення слідчими органами надсилалися ОСОБА_1 та її захиснику, і з ними в числі інших матеріалів вони були ознайомлені в порядку ст. 290 КПК.

Отже, місцевий суд з`ясував усі передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини і, оцінивши кожний розглянутий доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність у взаємозв`язку, вмотивовано вирішив, що їх достатньо для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до встановленої сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК.

Аргументів про недодержання судом приписів статей 50, 65 зазначеного Кодексу при призначенні засудженій покарання у поданих скаргах немає.

Ухвалений вирок не суперечить положенням ст. 374 КПК.

Крім того, аналогічні доводи сторони захисту з питань додержання при здійсненні судового провадження норм процесуального права, доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих суспільно небезпечних діянь та законності її засудженняперевірялись апеляційним судом, який їх ретельно розглянув, дав вичерпні відповіді і, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок без змін, а заявлені апеляційні вимоги - без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваних вироку та ухвали, як про це йдеться в касаційних скаргах, у кримінальному провадженні при його перегляді в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подані касаційні скарги засудженої та захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 4 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та її захисника Стародубцевої Л. О. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А. П. Бущенко І. В. Григор`єва С. О. Стороженко