Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 748/2910/17

провадження № 51-163км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободян О.М.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

засудженого ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференці

захисника Серкіна К.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2018 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270270000886, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ) раніше судимого 03 травня 2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2014 року звільнений умовно-достроково на підстав ст. 81 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20:50, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на АДРЕСА_3 , з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті ОСОБА_2 умисно наніс останньому не менше восьми ударів дерев`яною дошкою в область голови, а також не менше тринадцяти ударів дерев`яною дошкою в область шиї, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, заподіявши потерпілому легкі та тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів щодо його причетності до злочину та суд першої інстанції не звернув увагу на розбіжності у показаннях свідків, у часі настання смерті потерпілого та у зв`язку з цим, причетності до вбивства іншої особи. При перегляді справи суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, а тому прийняте цим судом рішення не може вважатися таким, що постановлене з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК України.

Прокурор у поданій касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання не враховано повною мірою дані про його особу, тяжкість злочину та обставини скоєного злочину і ставлення засудженого до його вчинення. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга прокурора визнана необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційні скарги прокурора та засудженого не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу засудженого, прокурор заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Такий висновок відповідає наведеним у вироку показанням потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , даними протоколів огляду місця події від 15 серпня 2017 року, огляду трупа від 15 серпня 2017 року, висновками проведеними по справі експертиз.

Крім того, суд першої інстанції при обґрунтуванні доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого останньому злочину послався на відтворений у судовому засідання відеозапис проведеного слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 від 15 серпня 2017 року, де він підтвердив свою винуватість у скоєнні злочину. А також на відтворенні аудіо - та відео - записів, здійснених при проведенні негласних слідчих дій, з яких вбачається, що ОСОБА_1 розповідав співробітнику поліції, замаскованому під злочинця про обставини вчинення вбивства і повідомив, що саме він наносив потерпілому удари дерев`яною дошкою.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку, навівши у вироку відповідні висновки щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за ч.1 ст.115 КК України.

Що стосується доводів засудженого про застосування до нього тиску з боку працівників поліції під час проведення слідчого експерименту з метою домогтися визнання ним вини у злочині, то вони є голослівними, оскільки дана слідча дія була проведена у присутності захисника. Крім того, про психологічний тиск з боку працівників поліції ОСОБА_1 і його захисник під час досудового розслідування та у судовому засіданні не заявляли.

Необґрунтованими є твердження касаційної скарги прокурора про те, що апеляційним судом належно не перевірено його доводи про м`якість призначеного ОСОБА_1 покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65, 66, 67 КК України, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є особливо тяжким, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, та обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину.

З огляду на викладене, апеляційний суд правильно визнав, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому, на думку колегії суддів, вважати, що це покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, підстав немає.

Окрім того, суд апеляційної інстанції перевірив і доводи засудженого про причетність до вбивства іншої особи, визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення пославшись на докази наявні в матеріалах провадження. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2018 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний