Історія справи

Постанова

іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/10670/17

провадження № 51-4480км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів: Білик Н.В., Марчука О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

прокурора Сингаївської А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040008584 за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у місті Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишений у вигляді домашнього арешту.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 21 червня 2017 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи у тролейбусі №50, який рухався від зупинки громадського транспорту «метро Дарниця» до зупинки «Київ-Дніпровський» в місті Києві, діючи повторно, таємно викрав з лівої кишені джинсів ОСОБА_2 гаманець вартістю 100 грн., у якому знаходились грошові кошти в сумі 201 грн.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 29 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі в редакції змінених доводів прокурор посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання, визначене судом першої інстанції. Зазначає, що відповідно до п.7 ч.1 ст.89 КК України строк погашення попередньої судимості ОСОБА_1 закінчився, а тому кваліфікація дій останнього за ознакою «вчинення злочину повторно» є необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А.О. просила задовольнити змінену касаційну скаргу прокурора з викладених в ній підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, не оскаржуються.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого за ознакою повторності є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

З матеріалів кримінального провадження та оскаржених судових рішень слідує, що ОСОБА_1 був засуджений за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 квітня 2007 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також за вироком цього ж суду від 27 листопада 2007 року за ч.2 ст.307, ст.71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з конфіскацією всього майна. З місць позбавлення волі ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений 4 березня 2011 року.

Як встановлено у п.7 ст.89 КК України, такими що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Відповідно до ч.3 ст.90 КК України якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного і додаткового).

Таким чином, на момент вчинення ОСОБА_1 нового злочину (21 червня 2017 року) його судимість за попередніми вироками була погашена і він вважався таким, що не має судимості.

Отже, посилання судів в оскаржених рішеннях на попередні судимості ОСОБА_1 за вказаними вище вироками, а також на кваліфікуючу ознаку злочину «повторність» є зайвими та підлягають виключенню, а дії засудженого слід перекваліфікувати з ч.2 ст.185 на ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання за цей злочин з урахуванням передбачених статтею 65 КК України обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цього провадження, даних про особу ОСОБА_1, його щирого каяття, а також тяжкості вчиненого злочину.

За таких обставин, слід на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК України внести у судові рішення щодо ОСОБА_1 відповідні зміни, частково задовольнивши касаційну скаргу прокурора.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з їх вступних частин посилання на попередню судимість ОСОБА_1 за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 квітня 2007 року та вироком Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2007 року, а з мотивувальних частин при викладенні обставин вчинення ОСОБА_1 злочину кваліфікуючу ознаку «повторність».

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, від відбування якого на підставі ст.75 КК України звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець Н.В. Білик О.П. Марчук