Історія справи

Ухвала

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 522/9883/18

провадження № 51- 10498 впс 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,

за участю секретаря Бруса Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Апеляційного суду Одеськоїобласті про направлення кримінального провадження №22017160000000070 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України (далі - КК), у порядку статті 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

встановив:

До Верховного Суду в порядку частини 3 статті 34 КПК надійшло подання Апеляційного суду Одеської області про направлення кримінального провадження № 22017160000000070 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 258-3 КК, з Приморського районного суду м. Одеси до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Подання мотивовано тим, що дії, які інкримінуються ОСОБА_1, вчинено ним на території м. Донецька, с. Піски Ясинуватського району, с. Красногорлівка Мар'їнського району та м. Слов'янська Донецької області. Тобто, поза межами територіальної підсудності Приморського районного суду м. Одеси.

Учасникам судового провадження було вчасно повідомлено про день та час розгляду подання, проте в судове засідання вони не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Заперечень та клопотань про відкладення дати розгляду подання не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені вподанні доводи та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволеннюна таких підставах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 КПК кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Положенням частини 1 статті 32 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

За загальним правилом визначення територіальної підсудності, кримінальне провадження здійснюється в тому суді, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Тобто основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПКналежить до обставин, що підлягають доказуванню в кожному кримінальному провадженні. При цьому «місце вчинення кримінального правопорушення» в контексті частини 1 статті 32 КПК розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження, - це одиниця адміністративно-територіального поділу, на підставі якої побудована судова система в цілому.

Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що в березні - квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») та «Луганська народна республіка».

В травні 2014 року ОСОБА_1, реалізуючи змову з невстановленими особами щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», виїхав з м. Одеси на територію, підконтрольну «ДНР», де увійшов до складу цього не передбаченого законом збройного формування, а саме роти «Соколина Сотня» тактичного угрупування Південного фронту «ДНР», де згодом був призначений на посаду командира розвідувальної роти.

У період із травня по липень 2014 року ОСОБА_1 згідно з розподіленими керівниками «ДНР» обов'язками у складі цієї терористичної організації на території Луганської та Донецької областей умисно із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї брав участь в озброєному протистоянні силам АТО, а також як командир розвідувальної роти підрозділу «Соколина Сотня» здійснював розвідувальні виїзди з метою перевірки інформації щодо переміщення українських військових формувань та виконував інші вказівки керівників терористичної організації «ДНР».

При цьому ОСОБА_1, діючи у складі збройних формувань терористичної організації «ДНР», умисно із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї, сприяючи діяльності зазначеної терористичної організації, брав участь у збройному протистоянні Збройним Силам України та іншим підрозділам, задіяним у ході проведення АТО, під час бойових дій у населених пунктах: м. Донецьку, с. Піски Ясинуватського району, с. Красногорлівка та с. Карлівка Мар'їнського району, м. Слов'янську Донецької області.

За вказаних обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 258-3 КК. Тобто у тому, що він брав участь у терористичній організації.

Відповідно до наведеної норми закону України про кримінальну відповідальність злочин, передбачений частиною 1 статті 258-3 КК, а саме участь у терористичній організації, вважається закінченим з моменту дачі згоди особи на вступ до терористичної організації.

Натомість в обвинувальному акті не зазначено місце участі ОСОБА_1 у терористичній організації, а також, де ним надано згоду на це. У зв'язку з цим з обвинувального акта не вбачається місце вчинення ОСОБА_1 злочину, який йому органи досудового розслідування ставлять у провину.

Що стосується мотивів, з яких апеляційним судом внесено подання до касаційного суду, то колегія суддів дійшла такого висновку.

В обвинувальному акті відображено вчинення ОСОБА_1 злочинних дій на території різних населених пунктів Донецької області (м. Донецьк, с. Піски Ясинуватського району, с. Красногорлівка та с. Карлівка Мар'їнського району, м. Слов'янськ тощо), а також на території Луганської області.

В розумінні адміністративно-територіальної одиниці у цьому кримінальному провадженні не визначено, де саме ОСОБА_1 брав участь у складі терористичної організації «ДНР», а тому місце вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення встановити неможливо.

З огляду на приписи статті 32 КПК, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ньому спеціальне досудове розслідування здійснювалося УСБ України в Одеській області, а процесуальне керівництво забезпечувалося прокуратурою Одеської області.

За таких обставин, ураховуючи зміст положень статей 32, 34 КПК, доводи у поданні не можна визнати прийнятними. Підстав для направлення зазначеного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності немає. Тоді як інших випадків, визначених частиною 1 статті 34 КПК, не встановлено.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 22017160000000070 слід повернути до Приморського районного суду м. Одеси для його розгляду по суті.

На підставі наведеного, керуючись статтями 32, 34 КПК, Суд

постановив:

Подання Апеляційного суду Одеської області про направлення кримінального провадження № 22017160000000070 щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 258-3 КК, з Приморського районного суду м. Одеси до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король Н.О. Марчук