Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 711/3606/19

провадження № 51-322км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250000000266, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там же ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь потерпілого ОСОБА_1 36950 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 175 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн у рахунок відшкодування витрат на надання правової допомоги.

Вирішено питання щодо судових витрат, засобів забезпечення кримінального провадження та речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада 2018 року близько 20:30, керуючи автомобілем марки BMW-318 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Симиренківській від вул. Чигиринській в напрямку вул. Гетьмана Сагайдачного, поблизу перехрестя вулиць Симиренківська та Нарбутівська у м. Черкасах, порушуючи вимоги підпункту «б», пункту 2.3, пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не стежив за дорожньою обстановкою, був не уважний, перевищуючи, максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті (близько 78 км/год), здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який відповідно до висновків експертів від 22 листопада 2018 № 03-01/970 та від 25 березня 2019 року № 03-01/970/35, перебував у стані алкогольного сп`яніння та переходив проїзну частину зазначеної вулиці поза межами пішохідного переходу, справа-наліво, відносно напрямку руху вищевказаного автомобіля, чим в свою чергу порушив вимоги Розділу 4 ПДР. Унаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_1 помер у лікарні.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 , не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку потерпілого покарання ОСОБА_2 слід визначити у максимальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги потерпілий вказує на те, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням положень ст. 75 КК України безпідставно, врахував пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і часткове відшкодування шкоди, та залишив поза увагою обставини вчинення злочину. Зазначає, що внаслідок дій засудженого, який значно перевищив швидкість руху, його брату ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер у лікарні. На думку потерпілого, перевищення швидкості ОСОБА_2 , є обтяжуючою покарання обставиною. При цьому потерпілий звертає увагу на те, що поведінка засудженого, який, зокрема, не шукав шляхи примирення, не свідчить про його щире каяття. Також наголошує, що місцевий суд помилково зазначив у своєму рішенні, що кошти у сумі 25000 грн є підтвердженням того, що ОСОБА_2 відшкодував частину матеріальної шкоди, оскільки останнім та матеріалами провадження підтверджено, що ці кошти були сплаченні у рахунок відшкодування саме моральної шкоди. Таким чином матеріальна шкода навіть частково не відшкодована засудженим. При цьому потерпілий наголошує на тому, що апеляційний суд не звернув належної уваги на вказані вище порушення, у зв`язку з чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

На касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 без змін.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Потерпілий ОСОБА_1 , висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_8 підтримала касаційну скаргу потерпілого.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту і обґрунтованість призначеного останньому додаткового покарання, колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі потерпілого не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи потерпілого, викладені в касаційній скарзі, про те, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України в достатній мірі не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про його особу, на що у свою чергу не звернув належної уваги апеляційний суд, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак указаних вимог закону апеляційний суд не дотримався, оскільки ухвала вказаного суду не містить умотивованих висновків із питань, порушених в апеляційній скарзі, тобто не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Передбачені в указаній нормі КК України загальні засади наділяють суд правом вибору у визначених законом межах однієї з форм кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами

у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували

під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження

для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк

не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов`язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував завдану шкоду, в момент ДТП був у тверезому стані, а також урахував поведінку ОСОБА_2 після скоєння злочину та те, що порушення правил ПДР пішоходом ОСОБА_1 були в причинному зв`язку з ДТП. Крім того місцевий суд взяв до уваги обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди та відсутність таких, що його обтяжують.

Вказана сукупність обставин дали місцевому суду підстави для висновку про можливість виправлення й перевиховання засудженого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою на підставі ст. 75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 , не погоджуючись із висновком місцевого суду, зокрема про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись, крім іншого, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 , порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому реальну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За результатами розгляду апеляційної скарги потерпілого суд апеляційної інстанції погодився з визначеною місцевим судом формою відбування засудженим покарання та обставинами, які слугували її визначенню, а тому залишив без задоволення скаргу потерпілого.

Разом із тим суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Апеляційним судом у повній мірі не враховано, щоОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинула людина, обставини вчинення злочину (перевищення швидкості руху у населеному пункті), а також часткове відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, з огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі потерпілого, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

У разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним та таким, що свідчить про м`якість призначеного покарання.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6