Історія справи

Постанова

Іменем України

26 липня 2018 року

м. Київ

справа № 626/316/17

провадження № 51-5234 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М. О.,

прокурора Кравченко Є. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Пресс Г. С., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220350000009, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Краснограді Харківської області, проживає на АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, останнього разу 18 жовтня 2012 року Красноградським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у середині листопада 2016 року, перебуваючи на одному з полів в напрямку міста Харкова, зірвав верхівки з рослин коноплі, незаконно придбавши особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, який переніс на АДРЕСА_1 де висушив, подрібнив та зберігав за місцем свого проживання без мети збуту 1 334,336 г особливо небезпечного наркотичного засобу - каннабісу, що є великим розміром, 1,0338 г особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту каннабісу та 0,7191 г особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломи до моменту виявлення працівниками поліції під час проведення обшуку 25 січня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_1 застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч вимогам ст. 419 КПК відповідних доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Кравченко Є. С. підтримала касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості.

Обираючи засудженому міру примусу, суд послався на обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу винного, котрий задовільно характеризується, хворіє, проходив курс лікування в наркологічному диспансері, а тому призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 років, яке є наближеним до мінімального в межах санкції вказаної норми.

Разом з цим, свого рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, з урахуванням даних про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за різні злочини, та маючи незняті і непогашені судимості за вчинення аналогічних умисних злочинів, в тому числі пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість, вчинив злочин з кваліфікуючою ознакою - у великих розмірах.

З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії, застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання та недостатнє для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та його особи, не обґрунтував, тим самим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м'яким.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич В. І. Остапук