Історія справи

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 728/433/19

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4823/566/19

Провадження № 51 - 273 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270070000788 від 13 листопада

2018 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмач Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2014 року за

ст. 185 ч. 2, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки

9 місяців, звільненого 17 листопада 2017 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 185 ч. 2, ст. 297 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката

Карпенко М.О. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2019 року

ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

- за ст. 297 ч. 3 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання. До набрання вироком законної сили запобіжний захід

ОСОБА_2 не обирався.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

12 серпня 2018 року в період часу з 14 години 20 хвилин по 14 годину 23 хвилини ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, скориставшись банкоматом АТ КБ «ПриватБанк» № САСN 741, що розташований за адресою: Чернігівська область,

м. Бахмач, вул. Соборності, 27, знаючи ПІН-код до банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_3 , повторно таємно викрав гроші в сумі 1700 гривень з цієї картки, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Того ж дня приблизно о 16 годині 14 хвилин ОСОБА_1 за аналогічних обставин з тієї самої картки повторно таємно викрав 250 гривень.

Крім того, у період часу з початку листопада 2018 року по 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 на території кладовища за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Південна , вчинив наругу над могилами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , демонтував огорожі та незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилі, на суму відповідно

125 гривень, 235 гривень, 145 гривень, 140 гривень, 250 гривень, 130 гривень,

170 гривень та 140 гривень.

Вироком Чернігівського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні Авдієнка Я.В. в частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

- за ст. 297 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Чернігівського апеляційного суду від

17 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Строк відбування покарання вказано рахувати з 29 серпня 2019 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Карпенко М.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , призначити йому за ст. 185 ч. 2, ст. 297 ч. 3 КК України покарання, непов`язане з позбавленням волі, та на підставі ст. 71 КК України приєднати покарання за вироком Чернігівського апеляційного суду від 17 травня 2019 року, але не більше ніж 1 місяць. Вважає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання у виді позбавлення волі мав на меті лише ізоляцію

ОСОБА_1 від суспільства, при цьому не врахував всіх даних про його особу.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 2,

ст. 297 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, у тому числі й ті, на які посилається у касаційній скарзі захисник Карпенко М.О.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував даних про особу обвинуваченого, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти власності, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову вчинив велику кількість епізодів корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі, будучи працездатною особою, своє матеріальне становище покращував за рахунок вчинення злочинів, заподіяні збитки повністю не відшкодував.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 185 ч. 2, ст. 297 ч. 3 КК України та на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, а саме

6 місяців позбавлення волі, за вироком Чернігівського апеляційного суду від

17 травня 2019 року, за яким ОСОБА_1 було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, захисник Карпенко М.О. у касаційній скарзі не навела.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Карпенко М.О. та зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Карпенко М.О. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний Т.В. Матієк С.В. Яковлєва