Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 335/1895/19

провадження № 51-5705км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н.Д.,

прокурора Піх Ю.Г.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Шутака Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, жителя того ж міста ( АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 17 листопада 2018 року о 23 год 55 хв, керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Note» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись на проспекті Соборному у місті Запоріжжі у напрямку вулиці Гагаріна у районі опори ЛЕП № 49, порушуючи вимоги пунктів 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину дороги.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить скасувати її та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стверджує, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування основного покарання, врахував ті самі обставини, на які посилався, призначаючи покарання, при цьому належним чином не оцінив тяжкості вчиненого злочину та його наслідків у виді смерті потерпілого, в результаті чого дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень статті 75 КК.

Суд апеляційної інстанції на вищевикладені порушення місцевого суду, про які зазначала сторона обвинувачення у апеляційній скарзі, не звернув уваги та належним чином не розглянув.

Потерпілий ОСОБА_2 не погоджується із судовими рішеннями, просить скасувати їх та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості.

Обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що місцевий суд не дотримався положень статей 50, 65 КК, помилково врахував щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину обставинами, які у порядку статті 66 КК пом`якшують призначене покарання.

При цьому суд належним чином не оцінив того, що засуджений неодноразово надавав неправдиву інформацію стосовно себе та обставин вчинення злочину, завданої шкоди не відшкодував, що свідчить про його суспільну небезпечність, а тому призначене йому покарання є надмірно м`яким, а рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням - необґрунтованим.

Вищезазначених порушень, допущених місцевим судом, апеляційний суд не перевірив та не усунув.

Засуджений ОСОБА_1 у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу прокурора просить не позбавляти волі, зазначає, що у вчиненому злочині розкаюється, вину визнає повністю. Крім того, стверджує, що його дружина тяжко хворіє, має інвалідність 2 групи і втратила при пологах дитину.

Захисник Шутак Ю.В. у запереченні на касаційну скаргу прокурора стверджує про безпідставність викладених у ній вимог та вказує, що рішення про звільнення його підзахисного від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила подану стороною обвинувачення касаційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Шутак Ю.В. стверджували про законність та обґрунтованість судових рішень, а тому просили у задоволенні касаційних скарг прокурора та потерпілого відмовити. Надали Суду документи, які позитивно характеризують особу засудженого, довідку ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 15700, 00 грн та 178704,00 грн, а також документи, що підтверджують факт переказу грошових коштів у сумі 50000,00 грн ОСОБА_1 на ім`я потерпілого.

Потерпілого ОСОБА_2 належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явилися. Клопотання про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлення про поважність причини свого неприбуття до Суду від нього не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК у касаційних скаргах прокурора та потерпілого не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, який згідно з вимогами статті 12 цього Кодексу є тяжким злочином.

Місцевий суд, призначаючи засудженому покарання за вчинений ним злочин у межах санкції статті, за якою було кваліфіковано його дії, врахував наслідки вчиненого злочину - настання смерті потерпілого, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , яка на момент розгляду справи в місцевому суді перебувала на 15 тижні вагітності, характеризується виключно позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, намагався відшкодувати заподіяну шкоду, а також обставини, які відповідно до статті 66 КК пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, та відсутність обставин, які обтяжуються покарання.

Враховуючи дані про особу засудженого, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, сприяння у розкритті злочину, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, визначений санкцією частини 2 статті 286 КК, - 3 роки.

Також місцевий суд, посилаючись на дані про особу засудженого, який працевлаштований, чекає народження дитини, вибачився перед батьком загиблого, вчиняв дії, спрямовані на відшкодування заподіяної шкоди, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим звільнив від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 роки.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції прокурор та потерпілий вважали, що свого рішення про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі статті 75 КК суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, з урахуванням характеру вчиненого злочину, наслідків у виді смерті людини та позиції потерпілого, який наполягав на призначенні суворої міри покарання.

Натомість, як зазначали прокурор та потерпілий в апеляційних скаргах, в основу прийнятого рішення місцевий суд фактично поклав ті самі обставини, що були ним враховані при прийнятті рішення про призначення засудженому покарання, не розмежувавши, які саме з них врахував призначаючи покарання на підставі статей 50, 65 КК, а які - застосовуючи інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи вирок за апеляціями прокурора та потерпілого, апеляційний суд доводів апеляційних скарг належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження та позиції потерпілого, не обґрунтував, тим самим порушив вимоги статті 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки впливає на законність та обґрунтованість судового рішення.

Зокрема, апеляційний суд не спростував належним чином доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбуття покарання, виходячи із позиції потерпілого, який стверджував, що засуджений намагався уникнути відповідальності, неодноразово повідомляв правоохоронним органам інформацію відносно себе та обставин вчинення кримінального правопорушення, які не відповідають дійсності, що, на думку ОСОБА_2 свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи.

Враховуючи викладене, касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду суд не встановить інших обставин, які можуть вплинути на застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, то таке застосування закону України про кримінальну відповідальність слід вважати неправильним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. ФомінМ.І. КовтуновичЮ.М. Луганський