Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 382/1239/18

провадження №51-493км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 121 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Березанського міського суду Київської області від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено: за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності; за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені процесуальним законодавством.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що 18 жовтня 2015 року приблизно о 00 год 00 хв до домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою з`ясування із ним особистих відносин прийшов ОСОБА_8 , із металевою трубою в руках, ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_10 . ОСОБА_8 , перебуваючи на порозі будинку, спочатку розбив металевою трубою вікно веранди, вигукуючи при цьому образи на адресу ОСОБА_7 , а потім почав наносити удари металевою трубою зверху вниз по дверях, які були привідчинені зсередини та аналогічні удари всередину дверного прорізу, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_7 та його співмешканці ОСОБА_11 , які знаходилися всередині будинку біля привідчинених дверей, легкі тілесні ушкодження.

В цей час ОСОБА_7 продовжував перебувати всередині будинку біля привідчинених дверей, виставив у дверний проріз ствол рушниці «МР-153» 12 калібру № НОМЕР_1 , діючи із перевищенням меж необхідної оборони, здійснив постріл впритул у ОСОБА_8 , який стояв ззовні на порозі у безпосередній близькості від дверей, внаслідок чого потерпілому було спричинено вогнепальне наскрізне поранення правої нижньої кінцівки, подрібні нижньої третини правого стегна, перелом стегнової кістки з повним пошкодженням стегнової артерії, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_7 вийшов на зовнішній поріг будинку, побачив ОСОБА_9 , який не вчиняв ніяких дій, що загрожували б здоров`ю чи життю засудженого або іншої особи, а також створювали б небезпеку знищення чи пошкодження його майна, здійснив постріл в потерпілого, від якого йому було спричинено вогнепальне наскрізне поранення правого стегна, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, від чого останній впав на землю та почав пересуватись в напрямку до воріт, а неповнолітній ОСОБА_10 , який також перебував на подвір`ї біля будинку ОСОБА_7 , взяв ОСОБА_9 під руку на плече та вони разом покинули подвір`я засудженого, а ОСОБА_8 лишився лежати перед верандою будинку ОСОБА_7 .

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та прокурор посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі засуджений вказує про те, що апеляційний суд:

- не спростував доводи сторони захисту про перебування засудженого у стані необхідної оборони, визначеної положеннями ч. 5 ст. 36 КК;

- безпідставно надав перевагу показанням потерпілих та свідків без оцінки версії засудженого та аналізу показань свідка ОСОБА_11 , яка вказувала про проникнення потерпілого ОСОБА_8 із металевою трубою в руках до їхнього житла та заподіяння їй тілесних ушкоджень безпосередньо в будинку, без урахування факту заподіяння ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а ОСОБА_11 - легких тілесних ушкоджень, а також без встановлення механізму їх спричинення;

- не надав оцінки тому, що ОСОБА_7 майже одночасно здійснив два пострілі із рушниці, що призвело до безпідставних висновків суду про те, що під час першого пострілу у ОСОБА_8 засуджений перевищив межі необхідної оборони, а під час другого пострілу умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 ;

- не звернув увагу на допущене місцевим судом порушення вимог ст. 416 КПК в частині призначення ОСОБА_7 більш суворішого покарання за ч. 1 ст. 121 КК, ніж було призначено попереднім вироком місцевого суду від 06 червня 2017 року, який було скасовано апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту;

- порушив право ОСОБА_7 на захист, яке виразилося у розгляді його апеляційної скарги без виклику та участі засудженого і його захисника;

- ухвала апеляційного суду постановлена усупереч вимогам ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі прокурор вказує про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не надав умотивованих та обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_12 на здійснення досудового розслідування, з урахуванням аргументів, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу сторони обвинувачення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги як засудженого, так і прокурора та просив їх задовольнити, а прокурор просив задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення, а касаційну скаргу засудженого просив задовольнити частково.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшла заява від засудженого про здійснення судового розгляду без його участі.

Мотиви Суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За змістом пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судами нижчих інстанцій.

Основним питанням у цьому кримінальному провадженні є встановлення того, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони під час спричинення потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, і з`ясування правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає, що суди належно встановили всі обставини цього провадження, однак неправильно застосували кримінальний закон. Тому з наведеними у рішеннях судів попередніх інстанцій висновками про те, що ОСОБА_7 під час здійснення пострілу в потерпілого ОСОБА_8 був у стані необхідної оборони, але перевищив її межі, а тому його дії мають кваліфікуватися за ст. 124 КК, а в результаті здійснення пострілу в потерпілого ОСОБА_9 умисно спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, тому його дії мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 121 КК, Суд не погоджується з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.

Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).

Частиною 5 ст. 36 КК передбачено, що незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Тобто закон передбачає, що у разі наявності хоча б однієї з умов, яка передбачена ч. 5 ст. 36 КК, особа вважається такою, що діяла у стані необхідної оборони. Суд наголошує, що йдеться не про вчинення дій з перевищенням меж необхідної оборони, а саме про знаходження особи в цьому стані. Як наслідок, у разі констатації того факту, що мав місце або напад озброєної особи, або напад групи осіб, або йшлося про відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, особа не підлягає кримінальній відповідальності за будь-які наслідки, які настали внаслідок вчинення таких дій, в тому числі й за наслідки у вигляді смерті або ж спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Так само колегія суддів наголошує, що трапляються випадки, коли суди неправильно вказують на те, що особа перевищила межі необхідної оборони, оскільки спричинення наслідків у вигляді смерті або ж тяжких тілесних ушкоджень було умисним.

Особа, яка діє в стані необхідної оборони, тобто яка спричинює шкоду з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів, зазвичай діє умисно. Вчинення нею дій по захисту є усвідомленим, адже дії при необхідній обороні спрямовані на захист законних прав та інтересів, відвернення можливості заподіяння їм шкоди.

Суд вже неодноразово наголошував у інших своїх рішеннях на тому, що особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або можливості звернутися за допомогою до інших осіб або органів влади. Це правило безпосередньо вказане у кримінальному законі, а тому покликання у деяких судових рішеннях на ту обставину, що особа могла уникнути посягання або звернутися по допомогу до правоохоронних органів безпосередньо суперечить кримінальному закону.

У цьому провадженні сторона захисту вважає, що судами не було застосовано імперативних приписів ч. 5 ст. 36 КК, що призвело до неправильної кримінально-правової оцінки дій засудженого, який перебував у стані необхідної оборони. При цьому захист вважає, що засуджений захищався від нападу озброєної особи, оскільки мав місце напад із металевою трубою, якою пошкоджувалося майно та спричинювалися тілесні ушкодження; до того ж така особа була не одна, а прийшла до домоволодіння засудженого разом з групою (всього три особи), а тому мав місце напад групи осіб; стверджує, що засуджений захищався від протиправного насильницького вторгнення в його житло, оскільки один із учасників групи розбив шибки та намагався пройти в будинок через напівпрочинені двері.

Колегія суддів нагадує, що визначення того, чи особа перебувала у стані необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

З встановлених судами обставин справи видно, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мав місце попередній конфлікт з приводу оплати за роботу. З показань учасників провадження слідує і не заперечується стороною захисту той факт, що ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_7 не оплатив за виконану роботу, однак ОСОБА_7 вважав, що роботи потерпілим не були виконані.

З судових рішень видно хронологію подій, яка не заперечується учасниками: попередній візит ОСОБА_7 до ОСОБА_8 з приводу вищевказаної оплати, інформація надана ОСОБА_8 про конфлікт засудженого з ним та його матір`ю та сестрою. Більш детально суд не буде зупинятися на цьому питання, оскільки воно є (може бути) предметом окремого провадження. У цьому провадженні вказаний етап розвитку подій досліджено судами в контексті аналізу причини того, чому ОСОБА_8 спільно із ще двома особами вночі прийшли до будинку засудженого, взявши з собою металеву трубу.

Судами було встановлено, що в ніч події приблизно о 00 год 00 хв ОСОБА_8 із металевою трубою в руках разом із своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , вигукуючи образи на адресу засудженого, металевою трубою довжиною 1,5 м, спочатку розбив вікна на веранді будинку ОСОБА_7 , а потім почав наносити удари трубою по привідчинених вхідних дверях будинку, за якими в цей момент знаходився засуджений та його співмешканка ОСОБА_11 . Також у будинку знаходився неповнолітній син ОСОБА_11 - ОСОБА_13 . Наносячи удари спочатку по вхідних дверях будинку, а потім всередину дверного прорізу, ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_7 удари по голові та руці, а ОСОБА_11 - по лівій руці, в результаті чого засуджений та його співмешканка отримали легкі тілесні ушкодження. З метою припинення протиправних посягань ОСОБА_8 та його спільників ОСОБА_7 через дверний проріз здійснив постріл з рушниці в ОСОБА_8 , а після того як двері відчинилися, - у ОСОБА_9 , який був поряд із ОСОБА_8 . За цими діями спостерігав ОСОБА_10 , який був свідком у цьому провадженні.

Свідок ОСОБА_11 , яка разом із засудженим ОСОБА_7 перебувала в будинку, крім тих обставин, які викладені вище, надала суду показання, згідно з якими вона бачила через вікно групу осіб, які проникли на територію їхнього домоволодіння та били вікна в їхньому будинку, після чого ОСОБА_8 із металевою трубою в руках почав наносити удари по привідчинених вхідних дверях будинку, чим заподіяв удар по голові ОСОБА_7 та їй по руці в момент, коли вона намагалася закрити двері, щоб захистися від нападу. В цей час ОСОБА_7 побіг за рушницею та вистрелив у дверний проріз, потім вистрелив вдруге та вона почула, що хтось впав. В момент пострілу з будинку вхідні двері були відчинені, а вона стояла за спиною у ОСОБА_7 .

Потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 , які разом із потерпілим ОСОБА_8 прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_7 і спостерігали за діями агресивно налаштованого ОСОБА_8 , надали суду показання, які не суперечать викладеним вище обставинам.

Той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 діями ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, підтверджується відомостями, що містяться у висновках судово-медичних експертиз від 21 жовтня 2015 року № 128 та від 05 листопада 2015 року № 127.

Аналіз цих фактичних даних свідчить, що показання всіх безпосередніх учасників події та обставини, що зафіксовані в ході проведення слідчих експериментів, про події, які мали місце 18 жовтня 2015 року, не суперечать одні одним, послідовні та узгоджуються між собою.

Сторона захисту послідовно стверджує, що метою вищевказаних дій ОСОБА_7 був захист себе, своєї співмешканки та її неповнолітнього сина від протиправних посягань з боку групи осіб на чолі із ОСОБА_8 , з яким у засудженого склалися неприязні відносини та від якого ОСОБА_7 неодноразово отримував погрози як щодо себе, так і щодо своєї сім`ї.

Колегія суддів, як і суди попередніх інстанцій, наголошує, що для правильної кваліфікації вчиненого важливим є встановлення причини пізнього візиту ОСОБА_8 із двома іншими особами до домоволодіння засудженого, поведінка таких осіб, оскільки вони безпосередньо впливають на встановлення того чи був засуджений у стані необхідної оборони.

До будинку ОСОБА_7 , де він знаходився із співмешканкою та її неповнолітньої дитини, вночі близько 00 год 00 хв прибула група людей на чолі із ОСОБА_8 , зайшла на подвір`я, після чого ОСОБА_8 з металевою трубою почав розбивати вікна веранди будинку, намагався проникнути в будинок засудженого поза його волею, наносив удари металевою трубою по вхідних дверях в результаті чого пошкодив двері та заподіяв тілесні ушкодження як засудженому, так і його співмешканці. В цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходилися на подвір`ї недалеко від ОСОБА_8 .

У колегії суддів немає сумніву у тому, що спільний прихід трьох осіб вночі до будинку особи, який супроводжувався спробами проникнути у будинок одним з учасників такої групи, який мав з собою металеву трубу, якою розбив вікна та спричиняв ушкодження мешканцям такого будинку, підпадає під ті ознаки, які зазначені у ч. 5 ст. 36 КК, а тому суд вважає, що суди, констатувавши означені обставини, неправильно застосували кримінальний закон, кваліфікувавши дії засудженого за статтями 124 та 121 КК.

Колегія робить висновок, що у цьому випадку застосовними є положення ч. 5 ст. 36 КК, відповідно до яких не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

На переконання колегії суддів, у розглядуваній справі є підстави констатувати, що ОСОБА_7 перебував у стані необхідної оборони, оскільки поведінка потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , а також обстановка, в якій відбулася подія (час - ніч, 00 год 00 хв, місце - домоволодіння ОСОБА_7 ) давали підстави побоюватися засудженому та членам його сім`ї за своє здоров`я та/або життя.

Таким чином у ході касаційної перевірки колегією суддів встановлено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК).

Враховуючи положення ст. 36 КК, колегія суддів приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, що виключають кримінальну протиправність дій ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, проте надали їм помилкову юридичну оцінку, тобто допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК за наведених вище обставин колегія суддів відхиляє.

Керуючись статтями 433 436 - 438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Березанського міського суду Київської області від 24 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодоОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3