Історія справи

Постанова

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 766/1802/17

провадження № 51-3137 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ІвановаС. С., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 30 травня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230040007103, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Цюрупинськ Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2017 року ОСОБА_2засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 30 травня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій, яким ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 18 грудня 2016 року близько 11.40 год., він, перебуваючи в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 застосував до неповнолітнього ОСОБА_3 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я та відкрито викрав майно останнього, спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 14514, 33 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Іванов С. С. просить змінити вирок апеляційного суду, застосувавши до засудженого ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України. Вважає, що з огляду на всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані про його особу, обставин, які пом'якшують покарання, у суду є достатньо підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України. Крім того, як зазначає захисник, потерпілий ОСОБА_3 та його законний представник до засудженого ОСОБА_2 будь-яких претензій матеріального та морального характеру не мають.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту немає, а тому просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями50 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2 було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, на спеціальних обліках не перебуває. Визнавши обставинами, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин, прийняв рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд констатував, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та прийняв рішення про застосування ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Так, апеляційний судом належним чином було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який визнав вину, розкаявся у вчиненому, а тому правильно призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2ст. 186 ККУкраїни у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.

При цьому, зваживши на те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив корисливий злочин щодо неповнолітнього, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені у справі обставинихоча й пом'якшують покарання, проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не можуть бути підставою для застосування положень ст. 75 КК України

Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогамст. 420 КПК України.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 30 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Іванова С. С., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна