Історія справи

Постанова

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 617/513/17-к

провадження № 51-9162 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Деруна А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220260000256, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Профінтерн Вовчанського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2011 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 16 січня 2015 року умовно-достроково звільненого 26 січня 2015 року на невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 26 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06 квітня 2017 року приблизно о 21:00, перебуваючи на території відділення Профінтерн ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН» у с. Вишневе Вовчанського району Харківської області, діючи із корисливим мотивом, повторно, незаконно заволодів мотоциклом «Днепр-11» (д.н.з. НОМЕР_1 ), розпорядившись викраденим транспортним засобом на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 4340 грн.

Крім того, ОСОБА_1 06 квітня 2017 року приблизно о 21:30, заїхавши на раніше викраденому мотоциклі «Днепр-11» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на охоронювану територію майстерні Профінтерн ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН» у с. Вишневе Вовчанського району Харківської області, діючи із корисливим мотивом, таємно, повторно, шляхом вільного доступу завантажив у коляску мотоциклу запасні частини сівалки «СУ-12», після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН» майнової шкоди на загальну суму 6870 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 23 травня 2017 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. При цьому посилається на ту обставину, що місцевий суд повною мірою не врахував характеру та ступеня суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_1 злочинів, один з яких згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Крім того, на думку прокурора, суд належним чином не мотивував рішення в частині звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. В результаті цього таке звільнення негативно вплине на кінцеву мету покарання, визначену ст. 65 КК України, та не сприятиме виправленню ОСОБА_1 , враховуючи, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та після відбуття реального виду покарання належних висновків для себе не зробив. У свою чергу апеляційний суд допущених порушень не усунув, не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора, належним чином не мотивував свого рішення, як наслідок, безпідставно залишив без зміни вирок місцевого суду. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду щодо доведеності винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як випливає з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 та звільняючи його від відбування такого покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на конкретні обставини справи, особу засудженого, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, повне відшкодування заподіяної шкоди, а також врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим суд не врахував, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Так, застосовуючи положення ст. 75 КК України, суд повною мірою не врахував тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, будучи умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі, через незначний проміжок часу вчинив нові злочини, зокрема і проти власності.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, до ОСОБА_1 раніше застосовувалися положення ст. 75 КК України за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 15 березня 2011 року, проте у період іспитового строку ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, та був засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, знову вчинив корисливий злочин, а тому зазначені обставини свідчать про неефективність застосування щодо нього положень ст. 75 КК України для перевиховання останнього та попередження нових злочинів.

Водночас апеляційний суд, погодившись із рішенням місцевого суду в частині звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК України, ретельно їх не перевірив, відповідей на них не дав, а прийнятого рішення належним чином не мотивував.

Колегія суддів вважає, що застосування у даному випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості покарання, а тому звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку не є достатнім і необхідним для виправлення останнього.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України за обставин, встановлених судом, слід вважати безпідставним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич М.М. Лагнюк Н.О. Марчук