Історія справи

punctuation'>

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вироки Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року та Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 7 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 15 років.

2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

3. Харківський апеляційний суд 12 грудня 2024 року вирок суду в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким

призначив ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

4. За обставин, детально викладених у вироку, у результаті ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, точного часу не встановлено, але не раніше 01 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями рф окуповано м. Балаклія Ізюмського району Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.

5. ОСОБА_7 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з середини червня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24 лютого 2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.

6. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі- агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою пл. Ростовцева, 1, у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області знаходиться незаконно створений Балаклійський відділ поліції Ізюмського району окупаційної влади, керівником якого з червня 2022 року незаконно став місцевий мешканець Особа 1, а співробітники управління виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових російської федерації та вирішив добровільно зайняти посаду поліцейського у новоствореному правоохоронному органі під керівництвом Особи 1, а саме патрульного, виконуючи обов`язки з охорони громадського порядку та охорони адміністративних будівель, які здійснював протягом п`ятиденного робочого тижня.

7. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, спрямовані на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження з підстав не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаням можливості їх отримати.

9. На обґрунтування своїх доводів вказує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена поза розумним сумнівом. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях та доказах, які не відповідають вимогам ст. 85 КПК є сумнівними, неналежними і недостатніми. Зокрема, зазначає про неналежність як доказів журналу реєстрації інструктажу особового складу Балаклійського ВП Ізюмського району, табеля обліку робочого часу, списку співробітників Балаклійського ВП Ізюмського району, журналу-зошита ОСОБА_9 оскільки такі не містять даних про те, ким вони були складені. Вказує, що судами не встановлено всіх складових інкримінованого засудженому кримінального правопорушення, зокрема створення на тимчасово окупованій території незаконного правоохоронного органу, наявність в такому посади «патрульного» та призначення на таку посаду засудженого, який маючи умисел на спричинення шкоди інтересам України, вступив в злочинну змову з військами рф.

10. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 420 КПК.

Позиції учасників судового провадження

11. У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

12. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.

13. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

14. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

15. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

16. Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

17. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

18. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

19. Частиною 7 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за вчинення громадянином України колабораційної діяльності в умовах окупації у вигляді співпраці з державою-агресором у її інтересах, зокрема, через незаконні правоохоронні органи, які створені на тимчасово окупованій території, у формі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття в них посади, з метою спричинити шкоду державі Україна.

20. Тобто з огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою.

21. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

22. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків:

- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які надали суду аналогічні за змістом пояснення про те, що м. Балаклія було окуповано воєнними рф з березня по вересень 2022 року. В серпні 2022 року вони перебували разом з іншими друзями на вулиці у дворі будинків, до них під`їхав автомобіль Нива з якої вийшло три чоловіки, представилися поліцейськими та попросили у них документи. Після чого їх посадили в автомобіль та відвезли у новостворену окупантами поліцію, розташовану за адресою Ростовцева, 1, в якій також працювали місцеві. Надалі їх по черзі допитували. Серед чоловіків, які його допитували був і обвинувачений, питали де перебувають воєнні ЗСУ, зброя, де можливо дістати паливо. ОСОБА_11 також зазначив, що обвинувачений записував відповіді у блокнот;

- ОСОБА_12 , який пояснив суду, що працює фотографом. В період з 02 березня по вересень 2022 року м. Балаклія було окуповане воєнними рф. В цей період на прохання ОСОБА_13 він здійснював фотографування для особових справ та посвідчень працівників народної міліції, створеної окупантами на території міста. Чи фотографував обвинуваченого не пам`ятає. Під час окупації бачив обвинуваченого в м. Балаклія, а також бачив як він охороняв будівлю адміністрації, створеної окупаційною владою десь в серпні 2022 року, записував відвідувачів у журнал;

- ОСОБА_14 , який вказав суду, що місто було окуповане воєнними рф в період з березня по серпень 2022 року включно. Коли запрацював ринок вийшов на роботу десь в червні-липні 2022 року, бачив там обвинуваченого коли здавав гроші до бухгалтерії. Коли гроші збирала ОСОБА_15 , обвинувачений ходив поруч із нею охороняв гроші, одягнутий був у цивільний одяг;

- ОСОБА_16 , яка показала суду, що вона працює на ринку в м. Балаклія адміністратором. Десь з 06 березня 2023 року м. Балаклія була окупована воєнними рф. 10 червня 2022 року в період окупації вона вийшла на роботу та збирала гроші за оренду торгових місць на ринку, після чого здавала їх до бухгалтерії. В цей час на ринок десь з 08:30 приходили молоді чоловіки, здійснювали охорону та нагляд за ринком, казали, що вони «народна дружина». Також серед зазначених хлопців був і раніше їй не відомий обвинувачений, який ходив поруч із нею коли вона збирала гроші, здійснював охорону, після здачі грошей до бухгалтерії йшов.

23. Крім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджується фактичними даними, які містяться, зокрема у:

- протоколах пред`явлення осіб для впізнання, відповідно до яких свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка який працював в народній міліції та який допитував його приблизно у серпні 2022 року у приміщенні за адресою: м. Балаклія, площа Ростовцева, 1; свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка який працював в народній міліції у м. Балаклія та якого він фотографував на документи за проханням ОСОБА_13 ; свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка який працював в народній міліції у м. Балаклія; свідок ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_7 , як чоловіка який працював в народні міліції у м. Балаклія та здійснював охорону; свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка який приїзжав до нього додому із чоловіком на ім`я ОСОБА_18 , представлялися народною міліцією та возили його на допит;

- «Журнале реестрации иструктажа личного состава Балаклейского отдела полиции Изюмского района» згідно якого до особового складу входив ОСОБА_7 про що свідчить його підпис; табелі обліку робочого часу за червень, липень, серпень 2022 року, в якому зазначено кількість днів (п`ятиденний робочий тиждень) та годин праці ОСОБА_7 у якості патрульного в «Балаклейскому отделе полиции Изюмского района», його оклад; списку співробітників «Балаклейского отдела полиции Изюмского района» у якому наявне прізвище ОСОБА_7 як співробітника; журналі у вигляді зошиту ОСОБА_9 , в якому зазначений ОСОБА_7 як особа, яка у відповідні дати приймала під охорону об`єкти; документах, написаних ОСОБА_7 російською мовою для працевлаштування після 26 лютого 2022 року, зокрема: автобіографії, поясненнях, анкеті, заяві на ім`я голови «Военно-гражданской администрации Харьковськой области» про прийняття на посаду бійця швидкого реагування «УВД ВГА Харьковской области», підписці на нерозголошення інформації, пов`язаної із трудовою діяльністю, згоді на обробку персональних даних, трудових договорах, підписаних зі сторони лише ОСОБА_7 , між головою «Военно-гражданской администрации Харьковськой области» та ОСОБА_7 на прийняття на роботу на посаду бійця спеціального відділу швидкого реагування «УВД Военно-гражданской администрации Харьковськой области»; рапорті поліцейського ОСОБА_7 від 05 вересня 2022 року на ім`я начальника «Балаклейского отдела полиции ОСОБА_19 », в якому йде мова про відпрацювання заяви про шахрайські дії, разом з тим згідно з висновком експерта Харківського науково-дослідного експретно-криміналістичного центру МВС України від 16 лютого 2023 року №СЕ-19/121-23/2264-ПЧ короткі рукописні записи « ОСОБА_8 » у вказаних документах виконані ОСОБА_7 ;

- інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.

24. Суд також допитав ОСОБА_7 , який винуватим себе у вчиненні злочину не визнав, при цьому зазначив, що він дійсно перебував в м. Балаклія під час його окупації військовими рф. Проте жодних посад в незаконно створених правоохоронних органах не займав, а лише на прохання Нечитайло в червні - липні 2022 року охороняв аптеку (номер аптеки, її адресу та назву не пам`ятає). Пояснити свої підписи в документах не зміг, зазначаючи, що він багато чого підписував. Разом із тим, місцевий суд зазначив, що такі показання спростовуються показаннями свідків та наданими письмовими доказами.

25. Отже суд першої інстанції на підставі безпосереднього досліджених доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.

26. Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин, які з дотриманням вимог статей процесуального закону, визнані належними і допустимими.

27. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.

28. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, зокрема і за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

29. Спростовуючи доводи сторони захисту щодо відсутності реквізитів на окремих документах, що свідчить про їх недопустимість, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що в даному випадку це не є підставою для визнання цих документів, як доказів, недопустими. Зазначені документи містять фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, тобто вони відповідають критеріям, встановленим ст. 84 КПК, були отримані у передбаченому КПК України порядку, а тому, згідно приписів ч. 1 ст. 86 КПК є допустимими доказами.

30. Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК.

31. Істотних порушень вимог матеріального чи процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Судом не встановлено.

32. Оскільки вироком апеляційного суду, рішення місцевого суду було змінено лише в частині призначеного покарання, з урахуванням вимог касаційної скарги сторони захисту, предметом касаційного перегляду є рішення судів обох інстанцій.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вироки Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року та Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3