Історія справи

Постанова

іменем України

25 квітня 2019 р.

м. Київ

справа № 577/5436/17

провадження № 51-8243км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

за участю:

прокурора Гошовської Ю. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 17 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200080001584, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 308 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без додаткового виду покарання; за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без додаткового виду покарання. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 грудня 2017 року о 09.35 год, будучи наркозалежною особою, маючи умисел на викрадення наркотичних засобів, у наркологічному відділенні КЗ «Конотопська ЦРЛ ім. академіка М. Давидова», яке розташоване за адресою: м. Конотоп вул. Амосова, 5, у кабінеті замісної підтримувальної терапії, погрожуючи медичній сестрі ОСОБА_3 застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останньої, викрав один блістер лікарського препарату «Метафін ІС» з пігулками у кількості 9 штук, які містять у своєму складі діючу речовину метадон, що є наркотичним засобом, обіг яких обмежено, вагою 0,2259 г.

Окрім того, у той же день о 14.52 год., ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 308 КК України, зберігав при собі без мети збуту 4 таблетки лікарського препарату «Метафін ІС», що є наркотичним засобом, загальною вагою 0,1004 г, який у нього біля будинку №14 по пр. Миру в м. Конотопі було вилучено працівниками поліції.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 травня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо безпідставного звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком й залишив вирок щодо засудженого без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю. М. вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Висновки апеляційного суду за результатами перевірки апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.75 КК України та невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через м'якість належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими підстав немає.

Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, призначене ОСОБА_1 покарання за вчинені ним злочини зазначеним вище вимогам відповідає, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, місцевий суд призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи від його відбування на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з чим погодився апеляційний суд, разом зі ступенем тяжкості вчинених злочинів, врахував також дані про особу засудженого та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку у лікаря нарколога, є особою молодого віку, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Також судом узято до уваги висновок досудової доповіді Конотопського міськрайонного відділу з питань пробації щодо можливого виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При цьому суд установив наявність достатніх підстав, передбачених у частині першій статті 69 КК України, відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначити відповідно до частини 2 ст. 69 КК України додаткового покарання, що передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Урахувавши вищезазначені обставини, що пом'якшують покарання, і визнавши їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України, та не призначив додаткового покарання, яке передбачено в санкції ч. 2 ст. 308 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення.

Натомість зазначені вище обставини справи та дані про особуОСОБА_1 у своїй сукупності, давали суду достатні підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим через м'якість колегія суддів Верховного Суду не убачає.

Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою, зокрема, прокурора, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, навівши в ухвалі достатні мотиви й підстави визнання апеляційної скарги необґрунтованою, апеляційний суд правильно залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. ст.419, 370 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С. І. Кравченко Н.В. Білик