Історія справи

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 742/900/17

провадження № 51-3040 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Слинька С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Деруна А. І.,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270210000194, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ЛелякиВарвинського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 11 жовтня 2001 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 2) вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 30 вересня 2003 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 3) вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2003 року за ч. 1 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 4) вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 121 КК України до визначеного на підставі ст. 71 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 4 місяці; 5) вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України до визначеного на підставі статей 70, 71 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2016 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що 05 лютого 2017 року близько 12.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він проникнувши в будинок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, напав на потерпілу та, застосовуючи фізичне насильство, внаслідок якого їй було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та демонструючи ніж, відкрито заволодів належним ОСОБА_3 майном на загальну суму 640 грн., після чого з місця події втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України в зв'язку з неврахуванням апеляційним судом ряду доводів апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання. Вважає, що з огляду на наявні у справі дані про особу засудженого, а також обставини, які обтяжують покарання, призначене в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України покарання не сприятиме виправленню та попередженню вчиненню нових злочинів останнім. Крім того, вказує про неправильне зазначення у вступній частині ухвали апеляційного суду даних про попередню судимість ОСОБА_2 за вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 30 вересня 2003 року.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_1 вважав оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 187 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжке, дані про особу ОСОБА_2, який в минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту і не погашену судимість, на шлях виправлення не став і через незначний проміжок часу знову скоїв умисний злочин, негативно характеризувався за місцем проживання та посередньо за місцем відбування покарання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак знаходиться на обліку в Прилуцькому наркологічному диспансері з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, на момент вчинення злочину мав на утриманні вагітну дружину.

Визнавши обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку та рецидив злочинів, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України.

При цьому, суд правильно визнав неприйнятною позицію захисника засудженого щодо наявності достатніх підстав для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання та обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками про те, що призначене ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність збільшення його розміру у касаційній скарзі не наведено, а всі обставини, на які посилається прокурор уже були враховані при обранні заходу примусу ОСОБА_2 в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України, в зв'язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, колегія суддів підстав не вбачає.

Що стосується зазначених у касаційній скарзі доводів про неправильне зазначення у вступній частині ухвали апеляційного суду даних про судимість ОСОБА_2 за вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 30 вересня 2003 року, то колегія суддів вважає, що наведене не є підставою, передбаченою ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та звертає увагу на те, що прокурор не позбавлений можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки, відповідно до положень ст. 379 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич С. С. Слинько