Історія справи

Постанова ККС ВП від 22.11.2018 року у справі №347/1451/16

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 347/1451/16

провадження № 51-3390 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

законного представника

потерпілих ОСОБА_1,

захисника МігалатюкаА.В.,

засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12016090190000241 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Космач Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 25 червня 2016 року по 07 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 24 червня 2016 року, приблизно о 19.50 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем «Ford Transit Conntct» по вул. Центральній у с. Стопчатів Івано-Франківської області , проявив неуважність не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, порушив вимоги п.п. 1.2., 1.7., 2.3.б), 2.9.а), 10.1., 12.1., 12.3., виїхав за межі проїзної частини на узбіччя, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України. Засуджений зазначає, що апеляційний суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо малолітнього, оскільки злочин, передбачений ст. 286 КК України, вчинений з необережності, а отже не був направлений конкретно на дітей. Крім того зазначає, що суд не взяв до уваги усіх даних про його особу, обставин, що пом'якшують покарання, а також позицію потерпілої сторони, яка не наполягала на суворому покаранні.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений та його захисник у суді касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Законний представник потерпілих у суді касаційної інстанції пояснив, що жодних претензій до засудженого не має.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

З матеріалів провадження убачається, що при призначенні засудженому покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, вчиненим з необережності, конкретні обставини скоєного, особи потерпілих, серед яких є малолітні діти, дані про особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, визнав свою вину та щиро розкаявся , сприяв розкриттю злочину, що суд врахував як обставини, які пом'якшують покарання. З огляду на всі зазначені обставини та думку законного представника потерпілих, суд призначив ОСОБА_3 основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Взявши до уваги усі зазначені обставини, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, беручи до уваги те, що через грубе порушення правил дорожнього руху, було травмовано кількох осіб, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо малолітніх осіб, суд дійшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року була скасована ухвала апеляційного суду від 28 лютого 2017 року щодо ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок безпідставного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.

Доводи у касаційній скарзі , що дії ОСОБА_3 не були спрямовані на заподіяння шкоди саме малолітнім особам, а тому зазначена обставина не може враховуватися як така, що обтяжує покарання, є аналогічними доводам апеляційної скарги. Спростовуючи наведені доводи, апеляційний суд вказав, що малолітні особи є найбільш незахищеними та вразливими і наслідки, що настали в результаті вчинення злочину, є особливо небезпечними для їх подальшого фізичного і психічного здоров'я, а тому та обставина, що в результаті злочину постраждалими є малолітні особи, беззаперечно свідчить про підвищений ступінь тяжкості злочину, тому обгрунтовано визнано обставиною , що обтяжує покарання. Суд касаційної інстанції повністю погоджується з таким висновком.

Суд вважає призначене покарання співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення нових злочинів , воно не буде надмірним тягарем для засудженого та відповідатиме вимогам захисту основоположних прав особи.

З огляду на викладене, колегія суддів не встановила невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, тому відсутні безумовні підстави для зміни чи скасування судового рішення.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець