Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.09.2020 року у справі №133/3337/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 133/3337/19

провадження № 51-453 кмо 20

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого судді Кравченка С. І.,

суддів Анісімова Г. М., Короля В. В., Луганського Ю. М.,

Наставного В. В., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ігнатенка Ю. В.,

прокурора Кулаківського К. О.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ухвалою від 10 січня 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та начальника слідчого відділення Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 2 липня 2020 року ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.

Ухвалою від 6 липня 2020 року суддя Вінницького апеляційного суду, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1,оскільки це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до статей 307, 309 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, вказуючи на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, просить її скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що нормами Конституції України визначено його право на оскарження ухвали слідчого судді, що підтверджено і Рішенням Конституційного Суду України № 4-р (ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року, яким визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК України. Крім того, стверджує, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у відкритті провадження за його скаргою, позбавив його права на доступ до правосуддя та порушив загальні принципи кримінального судочинства, а також гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (статті 6,13,14) права.

Підстави розгляду кримінального провадження об'єднаною палатою

Ухвалою Верховного Суду колегії судів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 листопада 2020 року матеріали вказаного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі ст. 434-1 КПКУкраїни передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Таке рішення колегія суддів прийняла у зв'язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновків про застосування норм кримінального процесуального закону у подібних правовідносинах, викладених відповідно в постановах колегії суддів Третьої та Першої судових палат Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року (справа № 133/136/20, провадження № 51-3975 км 20) та від 1 жовтня 2020 року (справа № 454/2083/13-к, провадження № 51-6914 ск18).

Так, у зазначених постановах викладено висновок про те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ті ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені вже після 17 червня 2020 року. Також вказано, що Рішення Конституційного Суду України у даному випадку не має зворотної дії в часі, а тому при вирішенні питання щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді підлягають застосуванню норми, які діяли на момент її постановлення.

Проте колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з указаним висновком не погодилась, мотивуючи це тим, що з моменту прийняття вказаного Рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення. Так як суддя Вінницького апеляційного суду постановив оскаржувану ухвалу 6 липня 2020 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 4-р (ІІ)/2020, на думку колегії суддів, апеляційний суд всупереч вимог ст. 5 КПК України необґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, чим обмежив право особи на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності судової практики провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 434-1 КПК України було передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, ухвалу апеляційного суду просив залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частиною 3 ст. 9 КПК України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати Частиною 3 ст. 9 КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить Частиною 3 ст. 9 КПК України.

Виникнення, зміна або припинення кримінально-процесуальних відносин завжди пов'язано із конкретним юридичним фактом, який тягне за собою юридичні наслідки.

Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Окрім цього у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Враховуючи наведені положення ч. 1, 3 ст. 9 КПК України й ст. 151-2, 152 Конституції України, ухвалення Конституційним Судом України рішення, яким Закони, інші акти або їх окремі положення, визнаються неконституційними, є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення, зміни або припинення кримінально-процесуального правовідношення.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

17 червня 2020 р. Конституційний Суд України ухвалив рішення №№ 4-р (II)/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини 3 статті 307, частини 3 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 3 статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Тобто, вказане положення частини 3 статті 307 Кримінального процесуального кодексу України втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Із матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 вбачається, що ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року відмовлено в задоволенні його скарги на бездіяльність слідчого та начальника СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, скаржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення вимог скарги.

Тобто, перед апеляційним судом ставилось питання про перевірку ухвали слідчого судді, яка була постановлена до ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, і відповідно до редакції ч. 3 ст. 307 КПК України, що діяла на момент постановлення відповідної ухвали, не підлягала оскарженню в апеляційному порядку.

Статтею ст. 399 КПК України регламентовано дії судді-доповідача в процесі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції та зазначено підстави залишення ним апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження, тобто у випадках недодержання особою вимог, передбачених ст. 396 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 5 КПКУкраїни процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями статті 5 КПКУкраїни, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

На думку колегії суддів, для вирішення питання про наявність у певної особи у кожному конкретному випадку права апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, на підставі Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 визначальними є межі строку апеляційного оскарження такої ухвали.

Тобто у цьому випадку слід з'ясувати, чи припадають межі строку апеляційного оскарження такої ухвали на час ухвалення та набрання чинності зазначеним рішенням Конституційного Суду України, чи строк апеляційного оскарження закінчується ще до дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Як вбачається із матеріалів провадження, 2 липня 2020 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1, посилаючись на рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року, в якій просив поновити строк на оскарження ухвали як такий, що пропущений з поважних причин, та скасувати ухвалу слідчого судді місцевого суду.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року слід відмовити.

За таких обставин, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження слід залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Враховуючи приписи ст. 442 КПК України, об'єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилась колегія суддів, що передала справу на розгляд об'єднаної палати.

Висновок: оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.

Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

Керуючись статтями 433, 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК України, об'єднана палата Верховного Суду

ухвалила:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко Г. М. Анісімов В. В. Король

Ю. М. Луганський В. В. Наставний В. П. Огурецький

В. В. Щепоткіна