Історія справи

Постанова

Іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 708/40/18

провадження № 51-7569 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Сингаїівської А. О.,

захисника КомпанцяМ. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250000000348, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що 02 жовтня 2017 року, близько 11.50 год., вона, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по під'їзній, технологічній дорозі від вул. Черкаської в м. Чигирині Черкаської області до промислового недобудованого майданчика, недобудованої АЕС, на відстані 2951,4 м від вул. Черкаскьої, була неуважна до дорожньої обстановки, не впоралась з керуванням автомобіля та здійснила з'їзд з проїзної частини дороги на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснила наїзд на дерево, порушивши тим самим вимоги п. п. 2.3.6), 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажирам автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, від яких вони загинули на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі та можливість її звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, його належним чином не обґрунтував та всіх наявних у справі даних про особу засудженої не врахував. Крім того, стверджує про неправильне призначання додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не має права відповідного права. Зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, переконливих відповідей на її доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої не дав.

Під час касаційного розгляду прокурор частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що судові рішення щодо ОСОБА_2 необхідно змінити, виключити з судових рішень посилання про призначення додаткового покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_2 та її захисник Кампанець М. Б. надіслали заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких, посилаючись на безпідставність наведених прокурором доводів, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Під час касаційного розгляду, захисник Компанець М. Б. вважав, що касаційну скаргу сторони обвинувачення необхідно частково задовольнити та змінити судові рішення щодо ОСОБА_2, виключивши посилання на призначення додаткового покарання.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, дотримуючись наведених вимог кримінального закону при призначенні засудженій покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, дані про особу винної, яка в минулому судима не була, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, визнав обставинами, які пом'якшують покарання -щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання і обрав покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України.

При цьому, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та рідна сестра ОСОБА_3, а також позицію потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які жодних претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_2 не мають, суд прийняв рішення про наявність достатніх підстав для застосування положень ст. 75 КК України і звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги прокурора, який не погоджувався з призначеним ОСОБА_2 покаранням та зі звільненням від його відбування з іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України, в зв'язку з чим просив вирок суду в цій частині скасувати і ухвалити свій, констатував їх безпідставність та вирок суду залишив без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Вказаний суд належним чином перевірив наведені прокурором доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої, обґрунтовано визнавши їх безпідставними.

З призначеним ОСОБА_2 покаранням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогами ст. 50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора щодо призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особою, яка не має права керувати транспортними засобами, то на думку колегії суддів, вони є слушними.

Так, відповідно до ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Згідно з правозастосовчою практикою, позбавлення права керувати транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджена ОСОБА_2 не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340.

Отже, враховуючи вищезазначене, призначення судом першої інстанції засудженій ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки є помилковим та підлягає виключенню з судових рішень.

Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень в справі не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, касаційна скарга прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції,підлягає частковому задоволенню, а судові рішення зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 змінити. Виключити з вироку Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року та ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2018 року рішення про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В.В. Щепоткіна