Історія справи

Постанова

Іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 705/3432/17

провадження № 51-7415 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Сингаївської А. О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Клібанської А. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250250001020, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 30 липня 2014 року від цього покарання в зв'язку з його заміною на виправні роботи ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 14 днів з відрахуванням 20 % заробітної плати, 28 грудня 2015 року звільненого від цього покарання умовно-достроково,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що 22 червня 2017 року близько 08.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, проникнув до будинку АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 10300 грн., однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_4

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином не перевірив її доводів. Вказує, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з встановленням іспитового строку не обґрунтоване належним чином та прийняте без урахування всіх наявних у справі даних про особу засудженого, який в минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких просив оскаржуване відносно нього судове рішення залишити без зміни.

Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Клібанська А.І. також, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони обвинувачення, просили її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно із вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, в минулому неодноразово засуджувався, визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Одночасно, врахувавши все наведене, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Однак з наведеним рішенням колегія суддів погодиться не може та вважає його таким, що прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого злочину та даних про особу ОСОБА_1, який в минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, проте на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд його належним чином не обґрунтував та послався на ті ж самі обставини, що врахував при обранні виду та розміру передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України покарання.

Колегія суддів вважає, що всі наведені судом першої інстанції дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання і були враховані при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування ст. 75 КК України, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням. ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів та, при цьому, звільненим умовно-достроково від відбування покарання, призначеного попереднім вироком суду за скоєння останнього з них, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний корисливий злочин. Наведене свідчить про відсутність бажання у засудженого усвідомлювати протиправність своїх дій.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового в зв'язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не дав належних відповідей на всі її доводи та безпідставно залишив його без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає що апеляційний суд не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення засудженому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В.В. Щепоткіна