Історія справи

Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 209/3264/16-к

провадження № 51-340 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Матієк Т. В., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Ємця І. І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420160411600000018, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Фалешти Республіки Молдови, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 180 грн. 34 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3400 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 8660 грн. 34 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу потерпілим ОСОБА_2 до суду цивільного позову в розмірі 640 грн. за вимоги майнового характеру та 640 грн. за вимоги немайнового характеру.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції змінено: виключено з резолютивної частини вироку суду першої інстанції рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 640 грн. судового збору за подачу потерпілим ОСОБА_2 позову за вимогу майнового характеру.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 25 грудня 2015 року, близько 19.20 год., у АДРЕСА_1, під час конфлікту на ґрунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_2, наніс останньому удар рукою в голову та удар в обличчя від чого потерпілий впав на землю. Після цього, ОСОБА_1 продовжив хаотично наносити удари ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та виключити рішення про стягнення з засудженого ОСОБА_1 640 грн. судового збору за вимогу немайнового характеру на користь держави за подачу ОСОБА_2 до суду цивільного позову. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції припустився помилки, оскільки, відповідно до законодавства, позивач звільняється від сплати судового збору в справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та вважав, що необхідно змінити ухвалу апеляційного суду.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 122 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції прийшовши до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, прийняв рішення про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Також, прийнято рішення про стягнення на користь держави судового збору за подачу потерпілим цивільного позову.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, дійшов висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 640 грн. за подачу ОСОБА_2 цивільного позову за вимогу майнового характеру.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції щодо прийнятого рішення про необхідність залишення рішення про стягнення з засудженого ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви за вимогу немайнового характеру, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 1 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Так, у ч. 3 та ч. 5 ст. 88 ЦПК України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017 року) зазначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини, а якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином обґрунтував прийняте рішення.

Прокурором у касаційній скарзі не вказано, яким саме чином недотримання Закону України № 3674-VI «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року призвело до істотних порушень апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), що є підставою для зміни ухвали, а тому стало перешкодою до ухвалення законних та обґрунтованих рішень.

Крім того, невирішені питання в частині судового збору при вирішенні цивільного позову розв'язуються в порядку ст. 220 ЦПК України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017 року).

Отже, переконливих доводів про істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону та про необхідність зміни ухвали апеляційного суду з касаційної скарги прокурора не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Т.В. Матієк В. В. Щепоткіна