Історія справи

Постанова

іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 664/1930/18

провадження № 51-6096км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Піх Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 6 червня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230240000936, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 6 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 185 КК - до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин;

- за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи відкритого типу без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці.

Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з моменту постановлення ОСОБА_1 на облік у виправному центрі.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 березня 2018 року, діючи з корисливих мотивів, таємно, перебуваючи на території домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу вчинив крадіжку 7 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 10,5 м вартістю 350,60 грн, які належать ОСОБА_2 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Також ОСОБА_1 18 березня 2018 року за аналогічних обставин таємно повторно, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, вчинив крадіжку 6 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 9 м вартістю 300,51 грн, які належать ОСОБА_2 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Надалі за аналогічних обставин, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 , завдавши останньому матеріальних збитків на загальну суму 1853,16 грн, а саме:

- 25 березня 2018 року - 6 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 9 м вартістю 300,51 грн;

- 15 квітня 2018 року - 7 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 10,5 м вартістю 350,60 грн;

- 29 квітня 2018 року - 7 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 10,5 м вартістю 350,60 грн;

- 13 травня 2018 року - 7 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 10,5 м вартістю 350,60 грн;

- 20 травня 2018 року - 10 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см., товщиною металу 5 мм., загальною довжиною 15 м вартістю 500,85 грн.

Крім того, ОСОБА_1 в ніч на 30 травня 2018 року за аналогічних обставин у с. Раденськ таємно повторно вчинив крадіжки:

- поблизу території домоволодіння на АДРЕСА_3 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 14,4 м вартістю 480,82 грн, які належать ОСОБА_3 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму;

- поблизу території домоволодіння на АДРЕСА_4 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 16,3 м вартістю 836,68 грн, які належать ОСОБА_4 , чим завдав останній матеріальних збитків на вказану суму;

- поблизу території домоволодіння на АДРЕСА_5 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 17,6 м вартістю 903,41 грн, які належать ОСОБА_5 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму;

- поблизу території домоволодіння на АДРЕСА_6 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 12,8 м вартістю 427,39 грн, які належать ОСОБА_6 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Надалі ОСОБА_1 в ніч на 31 травня 2018 року за аналогічних обставин таємно повторно, перебуваючи поблизу території домоволодіння на АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу вчинив крадіжку 6 сталевих рівнополочних кутників шириною полиці 5 см, товщиною металу 5 мм, загальною довжиною 9 м, двох сталевих прутів довжиною по 1,5 м діаметром 2 см, сталевої конструкції, виготовленої з профільної прямокутної труби довжиною 2,1 м зі сторонами 6 на 4 см, товщиною металу 5 мм, а також сталевого швелеру довжиною 1,8 м, шириною 8 см та сторонами 5 см, товщиною металу 1 см вартістю 701,37 грн, які належать ОСОБА_7 , чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Крім того, за аналогічних обставин перебуваючи на території домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 , заподівши останньому матеріальних збитків на загальну суму 1760,66 грн, а саме:

- 15 вересня 2018 року у вечірній час доби - 2 сталевих кутників, які були у використанні, довжиною сторін 5*5 см, товщиною металу 0,5 см кожний, довжиною 3,35 м та 2,4 м вартістю 182,33 грн та 130,62 грн відповідно;

- 17 вересня 2018 року у вечірній час доби - 2 сталевих кутників, які були у використанні, довжиною сторін 5*5 см, товщиною металу 0,5 см кожний, довжиною 2,45 м та 2,4 м вартістю 133,34 грн та 130,62 грн відповідно;

- 20 вересня 2018 року у вечірній час доби - 2 сталевих кутників, які були у використанні, довжиною сторін 5*5 см, товщиною металу 0,5 см кожний, довжиною 2,3 м та 2,25 м вартістю 125,18 грн та 122,45 грн відповідно;

- 23 вересня 2018 року у вечірній час доби - 2 сталевих кутників, які були у використанні, довжиною сторін 5*5 см, товщиною металу 0,5 см кожний, довжиною 2,2 м та 2 м вартістю 119,74 грн та 108,85 грн відповідно;

- 25 вересня 2018 року у вечірній час доби - сталевої труби, яка була у використанні, довжиною 5,7 м, діаметром 10 см, товщиною металу 0,5 см вартістю 707,53 грн.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 31 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосування кримінального закону, який підлягав застосуванню (ст. 75 КК) та на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді громадських робіт на строк 100 годин, за ч. 2 ст. 185 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити йому остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, застосувати положення ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Вважає, що суди обох інстанцій не повною мірою врахували дані про його особу та наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме наявність на утриманні ОСОБА_1 вагітної цивільної дружини та двох її дітей, його щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення ним злочину в наслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, зокрема те, що він на момент вчинення інкримінованих злочинів перебував у скрутному матеріальному становищі. Неврахування судами обох інстанцій указаних обставин, на переконання засудженого, призвело до призначення йому занадто суворого та несправедливого покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги і вважала вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1. 2 ст. 185 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих йому діянь.

Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосування кримінального закону, який підлягав застосуванню (ст. 75 КК) та на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, то вони є необґрунтованими.

Зі змісту скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 69 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

За ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, їх системність та кількість епізодів злочинної діяльності (17 епізодів), дані про особу обвинуваченого (його негативну характеристику за місцем проживання). Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку (за епізодами крадіжок у потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення нових злочинів є призначення йому покарання у межах санкцій, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК, й відповідно, для обрання судом принципу поглинення при призначенні покарання за сукупністю злочинів. При цьому суд, ураховуючи конкретні обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів, дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілих, які не мали претензій до обвинуваченого, не знайшов підстав для призначення більш м`якого покарання, а також застосування положень ст. 75 КК.

У суді апеляційної інстанції кримінальне провадження переглядалося за апеляційною скаргою захисника, під час розгляду якого апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, належним чином перевірив і спростував доводи, наведені у скарзі, які є аналогічними доводам у касаційній скарзі, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що суди обох інстанцій не врахували обставин, що пом`якшують покарання (його щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочинів), то вони з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та конкретних обставин кримінального провадження, кількості епізодів злочинної діяльності (17 епізодів крадіжок), не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності достатніх підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.

Твердження засудженого про наявність на його утриманні вагітної дружини та двох її дітей колегія суддів вважає голослівними, оскільки в матеріалах кримінального провадження такі дані відсутні, а долучена до касаційної скарги довідка Раденської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 08-05/702, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає разом із ОСОБА_8 та її дітьми беззаперечно не свідчить про те, що ці особи перебувають на його утриманні.

Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є умотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Верховний Суду вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та для зміни оскаржуваних судових рішень не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 6 червня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк О.П. Могильний С.В. Яковлєва