Історія справи

Постанова

іменем України

21 лютого 2019 р.

м. Київ

справа № 741/785/16

провадження № 51-5774км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

за участю:

прокурора Гладкого О. Є.,

захисника ТіньковськогоО. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270200000183, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівськоїобласті, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

та за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше судимого 16 грудня 2015 року Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, покладені певні обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 03 квітня 2016 року по 01 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком від 16 грудня 2015 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення із 03 квітня 2016 року по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою та особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з початку січня по квітень 2016 року на автогазозаправній станції у АДРЕСА_4, із погрозою застосування насильства над потерпілим, вимагали від ОСОБА_4 про передачу їм щомісячно грошових коштів в сумі 400 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_1 упорядку ст. ст. 403, 432 КПК України, відмовився від поданої касаційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м'якість. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо м'якості призначеного засудженим покарання та безпідставно погодився з висновком місцевого суду про призначення ОСОБА_3 покарання в мінімальній межі санкції закону та зі звільненням ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання й залишив вирок щодо засуджених без зміни.

У запереченні захисник ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення скарги прокурора.

Прокурор Гладкий О.Є. вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій, у касаційній скарзі прокурора не заперечується.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, зокрема, за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують засуджених, і визнав їх необґрунтованими, мотивувавши своє рішення, та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, оцінюючи обґрунтованість рішення місцевого суду про призначення ОСОБА_2 покарання та звільнення його ст. 75 КК України від відбування, взяв до уваги, обставини, які були враховані місцевим судом, а саме: що останній у силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, за яким скарг не має, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Обставинами, що пом'якшують покарання визнано незадовільний стан здоров'я, перебування на утриманні непрацездатної матері похилого віку, яка є інвалідом 2 групи, та потребує стороннього догляду. ОСОБА_2 має подяки за підтримку військових, які боронять цілісність держави в зоні проведення антитерористичної операції та при цьому відсутні обтяжуючі покарання обставини.

Твердження прокурора про те, що судом було безпідставно враховано зазначені вище пом'якшуючі покарання обставини, не є слушними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, медичною документацією щодо стану здоров'я ОСОБА_2 (т. 4 а.п. 91-93) та тим, що мати засудженого - ОСОБА_5 потребує догляду ( т. 2 а. п. 210, 213, т. 4 а.п. 94-96).

Окрім того, згідно технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання за 25.10.2017 року, потерпілий під час судових дебатів висловив свою позицію щодо призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання, з встановленням іспитового строку, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставність залишення судом апеляційної інстанції без задоволення апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, то вони не заслуговують на увагу.

Так, апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_3 покарання, дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд не порушив загальних засад при призначенні покарання, передбачених ст. 65 КК України та врахував, що ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, за яким скарг не має, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його молодий вік, наявність подяки за підтримку військових, які боронять цілісність держави в зоні проведення антитерористичної операції, що визнано обставинами, які пом'якшують покарання.

Твердження прокурором, що суд дійшов до неправильного висновку про визнання засудженим пом'якшуючої покарання обставини, а саме - нагородження подяками за підтримку військових, які боронять цілісність держави в зоні проведення антитерористичної операції, не приймається до уваги, оскільки матеріали провадження містять такі подяки ( т. 3 а. п. 74-77), окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції із урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та даних про особу винного, погодився із рішенням місцевого суду щодо виду й міри призначеного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та з остаточним покаранням, яке визначено відповідно до вимог ст. 71 КК України, мотивувавши своє рішення. Із даним висновком погоджується і колегія судів.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими і колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В. Білик