Історія справи

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 654/2759/17

Провадження № 51 - 8511 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Вергізової Л.А.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Морозова В.С. в режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230000000289 від 26 червня 2017 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2018 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 квітня

2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5 274 гривні 70 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 червня 2017 року приблизно о 20 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, рухався по автодорозі «Гола Пристань - Залізний Порт» зі сторони с. Залізний Порт у напрямку м. Гола Пристань Херсонської області, на 48-му кілометрі + 225 метрів поблизу с. Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області порушив вимоги пунктів 2.3.б, 2.9.а., 12.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого здійснив з'їзд з проїзної частини з послідуючим наїздом на перешкоду у виді металевого відбійника та перекиданням вказаного автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули на місці події, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Морозова В.С. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить ухвалу апеляційного суду змінити, призначити йому покарання за ст. 286 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців та звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про невизнання ним вини, він через свій стан здоров'я не міг висловити свої думки. Засуджений також не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність обставин, які пом'якшують покарання, оскільки він дуже жалкує, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що при призначенні покарання не було враховано те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, вину визнав повністю, а також його фізичний стан та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Морозов В.С., діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, у судовому засіданні зазначив про обґрунтованість касаційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного ОСОБА_1 покарання з огляду на наступне.

При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 3 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки, що настали, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину. Обставин, які пом'якшують покарання, судом встановлено не було. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд врахував вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 під час кримінального провадження в суді першої інстанції заперечував перебування в стані алкогольного сп'яніння під час дорожньо-транспортної пригоди, змінював свої показання, намагаючись перекласти провину на пасажирів автомобіля.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі наближене до мінімальної межі, передбаченої в санкції ст. 286 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Морозова В.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи про суворість призначеного покарання та наявність підстав для застосування положень ст. 69 КК України, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.

За матеріалами кримінального провадження колегія суддів підстав для застосування ст. 69 КК України і ст. 75 КК України не вбачає.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене відповідно та в порядку статей 537, 539 КПК України за наявності передбачених підстав місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та зміни ухвали апеляційного суду щодо нього не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний