Історія справи

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 161/10178/17

провадження № 51-7255км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І.Є.,

прокурора Ковальчука О. С.,

засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

захисника Рущака В.М. (у режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017030000000197 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, громадянина України, уродженця м. Луцька, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року апеляційна скарга прокурора задоволена частково, апеляційні скарги захисника Рущака В.М. в інтересах ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_4 - задоволені. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання змінено, виключено з його мотивувальної частини обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 04 червня 2017 року близько 23:50, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись поблизу будинку № 31 на вул. Ранкова у с. Радомишль Луцького району Волинської області, зі сторони с. Баківці в напрямку с. Суховоля Луцького району Волинської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б, 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на праве по напрямку руху транспортного засобу узбіччя, потім перетнув проїзну частину дороги, виїхав на ліве по напрямку руху узбіччя, далі на присадибні ділянки, де перекинувся, у результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Зазначає, що апеляційний суд не в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинення злочину, наслідки, що настали, а саме - смерть особи, що злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння.

Захисник Рущак В.М. та потерпіла ОСОБА_4 подали до суду заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О. С. підтримав касаційну скаргу прокурора.

Засуджений ОСОБА_2, захисник Рущак В.М. та потерпіла ОСОБА_4 заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Щодо доводів прокурора у касаційній скарзі про необґрунтованість застосування судом апеляційної інстанції до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України, то, на думку Суду, вони є слушними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, як убачається з мотивувальної частини ухвали, послався на те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, позитивно характеризується, позицію потерпілої та трудового колективу, які просили звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, відшкодування завданого збитку.

Проте колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що апеляційний суд при звільненні ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням в достатній мірі не врахував того, що він вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого загинула людина.

Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_2 і за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, застосування положень ст. 75 КК України слід вважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук