Історія справи

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 678/1535/17

Провадження № 51 - 756 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Мазура М.В., Марчука О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240180000314 від 08 липня 2017 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дунаєвського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2014 року за ст. 185 ч. 3, ст. 395, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 17 травня 2017 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 31 серпня

2018 року, зарахувавши йому в строк покарання попереднє ув`язнення з 22 грудня 2017 року по 30 серпня 2018 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : на користь потерпілого ОСОБА_2 6 069 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 моральної шкоди, на користь держави 593 гривні 22 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

07 липня 2017 року приблизно о 23 годині в стані алкогольного сп`яніння біля домоволодіння АДРЕСА_2 через вікно відчинив водійські дверцята та проник до автомобіля марки «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , звідки повторно таємно викрав мобільний телефон марки «Prestigio», відеореєстратор із зарядним пристроєм до нього, автомагнітолу марки «Pioneer» та продукти харчування, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 6 769 гривень.

Крім того, 29 серпня 2017 року приблизно о 18 годині ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, вийнявши раму вікна, через віконний отвір проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 , заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 678 гривень 01 копійка.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - адвоката Бондара В.Б. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, призначивши йому більш м`яке покарання: за ст. 185 ч. 2 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ст. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Указує на те, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував всіх обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, оскільки з ОСОБА_4 вони мають спільну доньку, а в родині є ще восьмеро дітей. Зазначає, що суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив всіх доводів апеляційних скарг та не надав на них відповіді, не мотивував належним чином свого рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення. Крім того, указує на неправильне зарахування йому у строк покарання строку його попереднього ув`язнення з 22 грудня 2017 року, а не з 11 листопада 2017 року, що на його думку підтверджується характеристикою керівництва ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за

ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, після звільнення з місць позбавлення волі через нетривалий час знову вчинив аналогічні корисливі кримінальні правопорушення. Обставин, які пом`якшують покарання, судом встановлено не було. При цьому суд правильно встановив відсутність у

ОСОБА_1 щирого каяття, оскільки він протягом судового розгляду неодноразово змінював свою думку щодо визнання вини, не повідомив коли і кому збув викрадене майно. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд визнав рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката

Бондара В.Б. на вирок місцевого суду, перевірив викладені у них доводи про суворість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому суд апеляційної інстанції правильно врахував дані про особу ОСОБА_1 , який, будучи працездатною особо, суспільно корисною працею не займався і офіційного заробітку не мав, неодружений, неодноразово судимий. Відхиляючи доводи про наявність у ОСОБА_1 на утриманні неповнолітньої дитини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на довіку про склад сім`ї від 26 березня 2018 року

№ 807, згідно з якою усі дев`ятеро дітей знаходяться на повному утриманні матері ОСОБА_5 .

Крім того, із копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_5 не вбачається, що ОСОБА_1 є батьком когось з її дітей.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Що стосується доводів про те, що у строк покарання ОСОБА_1 неправильно зараховано попереднє ув`язнення, то вони є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до резолютивної частини вироку суду першої інстанції

ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 22 грудня 2017 року по 30 серпня 2018 року. Таке рішення відповідає положенням ст. 72 ч. 5 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року № 3352-XII.

Характеристика керівництва ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», на яку посилається засуджений ОСОБА_1 , у матеріалах кримінального провадження відсутня, а також її не долучено до касаційної скарги.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та пом`якшення призначеного йому покарання не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня

2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний М.В. Мазур О.П. Марчук