Історія справи

Постанова

Іменем України

20 березня 2018 року

м. Київ

справа № 715|1889|16

провадження № 51-642км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Макаровець А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисника БаршаковаО. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Баршакова ОлександраВасильовича на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року в кримінальному провадженні № 42015261150000003 за обвинуваченням

ОСОБА_2,громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корчівці Глибоцького району Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна, за виключенням житла. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього належного йому майна, за виключенням житла. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк перебування ОСОБА_2 під вартою з 16 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року зазначений вирок в частині зарахування строку попереднього ув'язнення змінено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 грудня 2015 року біля 18 години 30 хвилин за попередньою змовою з двома особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження, переслідуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння грошима та майном ОСОБА_3, прибули на її територію по АДРЕСА_2 та нанесли останній ряд ударів ногами та руками в область голови та інших частин тіла. Подолавши опір потерпілої, ОСОБА_2 спільно із однією із зазначених осіб почали стримувати руки потерпілої з обох сторін , в той час як інший спільник за допомогою стамески наніс один удар в область шиї потерпілої, таким чином спричинивши тяжке тілесне ушкодження, внаслідок чого потерпіла померлана місці події. Продовжуючи переслідувати свій спільний злочинний умисел, останні з корисливих мотивів зняли з пальця потерпілої золоту каблучку вартістю 2000 гривень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Баршаков О. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кримінальне провадження закрити за відсутністю складу злочину та зменшити строк покарання. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 374 КПК України суди належним чином не сформулювали обвинувачення, не зазначили конкретний час та спосіб вчинення злочинів ОСОБА_2 При цьому зазначає, що місцевий суд безпідставно послався на аналіз поведінки у висновку судово - психіатричної експертизи № 233, який не заявлявся як доказ в суді. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам провадження, відсутнє обґрунтування судів про відмову у визнанні доказів - висновків Вінницького НДЕКЦ недопустимими. Вважає, що мав місце ексцес виконавця, дії якого ніяким чином не оговорювались, а злочин вчинено випадковим предметом стамескою, яка взята з майна потерпілої, в той час як ОСОБА_2 знаходився в двох метрах від місця події. Вказує на те, що всупереч вимогам п.1 ч. 2 ст. 332 КПК України суди безпідставно відхилили клопотання про призначення нової експертизи при наявності у провадженні по одному об'єкту дослідження двох різних висновків експертиз щодо наявності крові.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Баршаков О. В. підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор Шевченко О. О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Правильність встановлення фактичних обставин провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, при перевірці кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого, зокрема, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону, судами зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, у тому числі з точки зору їх належності та допустимості, про що у вироку суду наведено докладні мотиви.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується: показаннями самого засудженого ОСОБА_2, який під час слідчого експерименту чітко показав, яким чином він разом із особами, кримінальне провадження відносно яких виділено в окреме провадження, скоїли інкриміновані йому злочини; протоколом проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 17 квітня 2016 року; показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; протоколом огляду місця події від 25 грудня 2015 року; протоколом огляду трупа, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті; висновками судово - медичних експертиз № 102-Г від 25 грудня 2015 року та № 102-Г/Д від 25 грудня 2015 року; протоколом про тимчасовий доступ до речей і документів від 28 травня 2016 року; висновком судово - імунологічної експертизи № 779 від 28 квітня 2016 року; висновком технічної експертизи №38-К; висновком судово-медичної цитологічної експертизи № 22 від 05 лютого 2016 року; висновком судово-медичної цитологічної експертизи № 6 від 26 лютого 2016 року; висновками молекулярно-генетичних експертиз № 51 від 25 березня 2016 року та № 180 від 15 квітня 2016 року; листом підприємства «Ломбард» Заставно-кредитний дім» від 22 квітня 2016 року; висновком судово-психіатричної експертизи № 233 від 19 квітня 2016 року.

Таким чином, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.

Доводи захисника про те, що мав місце ексцес виконавця, та у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, є безпідставними і спростовуються наведеними вище доказами.

З кримінального провадження вбачається, що коли особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наносила удар стамескою потерпілій ОСОБА_3, інша особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2 стримували потерпілу. А тому говорити про те, що заподіяння смерті не охоплювалася умислом ОСОБА_2 та інших учасників, є безпідставним, оскільки злагодженість та послідовність дій засудженого та інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, спростовують доводи захисника.

Твердження захисника про те, що місцевий суд безпідставно послався на аналіз поведінки ОСОБА_2 у висновку судово - психіатричної експертизи № 233 від 19 квітня 2016 року, який не заявлявся як доказ в суді, спростовується звукозаписом судового засідання від 21 січня 2017 року, згідно якого в судовому засіданні дана судово-психіатрична експертиза досліджувалася як доказ.

Обставини, на які посилається захисник в своїй касаційній скарзі, оспорюючи висновки судових молекулярно - генетичних експертиз, були з'ясовані під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд правильно послався на те, що зазначені висновки експертиз роз'яснені експертами та не викликають сумнівів.

Твердження захисника щодо сумнівів у правомочності експертної установи Вінницького НДЕКЦ та експерта на проведення цих експертиз також були перевірені судом апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку про те, що вони проведені у державній спеціалізованій установі атестованим експертом, який має право на проведення такого виду експертиз, що підтверджується карткою атестованого судового експерта.

Не вбачає порушень при проведенні зазначених експертиз і суд касаційної інстанції.

Доводи захисника про зменшення строку покарання засудженому ОСОБА_2 є безпідставними.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжкими, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, характеризується за місцем проживання задовільно, перебуває в цивільному шлюбі і має на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність обставин, які пом'якшують покарання. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України місцевим судом визнається скоєння злочину щодо особи похилого віку, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частин статей, за які його визнано винним. Суд правильно призначив ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. З таким висновком погодився і апеляційний суд.

Таке покарання засудженому ОСОБА_2, на думку колегії суддів, призначене місцевим судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Розглянувши за апеляційною скаргою захисника Баршакова О. В. кримінальне провадження та детально його вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального та кримінального процесуального законів, які були б підставами для скасування чи зміни вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, в тому числі і тих, про які зазначив захисник в своїй касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника Баршакова О. В.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Баршакова Олександра Васильовича - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А. М. Макаровець Н. О. Марчук