Історія справи

Постанова ККС ВП від 04.03.2020 року у справі №201/1273/17
Ухвала ККС ВП від 15.01.2018 року у справі №201/1273/17
Постанова ККС ВП від 04.03.2020 року у справі №201/1273/17

Постанова Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/1273/17-к провадження № 51-592км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Матюшевої О.В.,

засудженої ОСОБА_1 ,

захисника Самарець А.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030001005, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м. Джанкоя Автономної Республіки Крим, зареєстрованої в

АДРЕСА_1 ),

жительки АДРЕСА_2 ),

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на засуджену обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «Страхова Група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_2 : 197 607,09 грн - на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, 5000 грн - витрат на правову допомогу.

Крім того, стягнуто на користь держави 703,68 грн на відшкодування процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року вирок залишено без змін.

Також у цьому провадженні 19 липня 2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою вирок щодо ОСОБА_1 був змінений, а саме відмовлено в задоволенні позову потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 859,42 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із переміщенням до лікувальних закладів. Цю ухвалу апеляційного суду 13 лютого 2018 року було скасовано постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 12 листопада 2016 року близько 17:50, керуючи належним їй автомобілем «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила вимоги, передбачені пунктом 16.11 та дорожнім знаком 2.1 Правил дорожнього руху, проявила крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін і при виїзді на перехрестя вулиці Високовольтної та Запорізького шосе в м. Дніпрі з другорядної дороги не дала дорогу автомобілю «Хонда Цивік», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з цим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілій ОСОБА_2 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо неї на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальності та порушення кримінального процесуального закону. Вказує на відсутність у її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, адже доказами у кримінальному провадженні не підтверджено прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленими в потерпілої ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями. Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог п. 2 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не виконав вказівок касаційного суду, зокрема, залишив поза увагою неправильне вирішення цивільного позову судом першої інстанції. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що місцевим судом безпідставно стягнуто кошти на відшкодування витрат потерпілої на лікування, а розмір матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням її автомобіля, визначений без урахування його зносу, й, крім того, витрати на відновлення транспортного засобу понесені не потерпілою, а її чоловіком. На думку засудженої, розмір стягнення на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої є завищеним. Вважає за необхідне закрити кримінальне провадження.

Потерпіла ОСОБА_2 надіслала до суду касаційної інстанції свої заперечення на касаційну скаргу засудженої, у яких просить залишити судові рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали касаційні скарги. Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи засудженої ОСОБА_1 про необґрунтованість її засудження, оскільки в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, є безпідставними.

Посилання засудженої на відсутність прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленими в потерпілої тілесними ушкодженнями ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції і визнані необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами у кримінальному провадженні, якими беззаперечно доведено, що тілесні ушкодження виникли в потерпілої ОСОБА_2 саме внаслідок ДТП. При цьому суд взяв до уваги показання самої ОСОБА_1 , яка не заперечувала, що ДТП сталося внаслідок порушення нею Правил дорожнього руху, показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини, за яких вона отримала тілесні ушкодження, а також висновок судово-медичної експертизи щодо виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, локалізації, ступеню тяжкості, давності утворення, механізму заподіяння.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4483е від 06 грудня 2016 року в ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які зумовлюють тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, що згідно з п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Зокрема, як вказано у цьому висновку, тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівої кінцівки (закритого перелому лівої п`яткової кістки зі зміщенням уламків) спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов ДТП і могли бути отримані 12 листопада 2016 року.

Суд обґрунтовано поклав зазначений висновок експертизи в основу обвинувачення, оскільки він є науково обґрунтованим, належно вмотивованим, узгоджується з іншими доказами та не викликає сумнівів у правильності висновків експерта.

За наведених обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження. Підстав вважати, що в діях засудженої відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, немає.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи, які були викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та, залишаючи скаргу без задоволення, навів в ухвалі докладні підстави прийнятого рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Апеляційним судом дотримано вимоги ч. 2 ст. 439 КПК, якою закріплено обов`язковість вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, для суду апеляційної інстанції при новому розгляді. Суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження після скасування ухвали апеляційного суду від 19 липня 2017 року повною мірою виконав вказівки, викладені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2018 року, у якій, зокрема, йшлося про необхідність ретельної перевірки вироку у частині вирішення цивільного позову та належного обґрунтування висновків в ухвалі.

Суд апеляційної інстанції за результатом розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою Сенікової Я. В . , доводи в якій є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженої, залишив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову без зміни, належним чином вмотивувавши в ухвалі свої висновки.

З рішенням апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 23 ЦК передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, урахувавши характер та обсяг душевних страждань і глибину переживань потерпілоїОСОБА_2 , порушення звичайного способу і ритму її життя, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення з засудженої ОСОБА_1 моральної шкоди. При цьому прийняв рішення про стягнення з засудженої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, що відповідає нормам матеріального права та принципам розумності й справедливості. За наведених обставин суд апеляційної інстанції правильно визнав рішення в цій частині обґрунтованим.

Що стосується доводів у касаційній скарзі про відсутність доказів на підтвердження висновків суду щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди та її витрат на правову допомогу, то вони також є безпідставними з урахуванням такого.

Згідно з положеннями ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілою ОСОБА_2 у позовній заяві наведено обґрунтування поданого нею позову та підтверджено заявлений розмір стягнення наданими суду документами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, які визначаються на підставі довідок, рецептів лікарів, рахунками про їх вартість тощо.

Приймаючи рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я останньої, суд обґрунтовано врахував, що потерпілою були понесені витрати на обстеження, консультації лікарів та зроблені затрати на переміщення до місця обстеження, а також на придбання лікарських засобів, що в повному обсязі підтверджено відповідними документами.

Матеріальний збиток, завданий ОСОБА_2 внаслідок пошкодження її автомобіля «Хонда Цивік», був установлений з урахуванням відповідного звіту № 24-11-16-2Р, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 268 727,31 грн, а відповідно до висновку про вартість майна № 13-01-17 РО від 13 січня 2017 року ринкова вартість автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з наявними пошкодженнями після ДТП становить 81 501 грн. Таким чином, судом правильно встановлено, що через пошкодження автомобіля внаслідок ДТП потерпілій завдано матеріальної шкоди в розмірі 187 226,31 грн (268 727,31 грн - 81 501 грн). Також судом обґрунтовано стягнуто із ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оцінкою завданої матеріальної шкоди.

Той факт, що збитки внаслідок пошкодження автомобіля потерпілої були встановлені на підставі висновків про вартість майна за заявою чоловіка потерпілої, не свідчить про те, що розмір завданих потерпілій збитків визначено неправильно, і не впливає на законність висновку про вартість майна.

Рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 коштів на відшкодування витрат потерпілої, понесених нею у зв`язку з наданням їй правової допомоги, відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 КПК. Розмір стягнення підтверджується наявною в матеріалах квитанцією про сплату ОСОБА_2 гонорару на підставі договору про надання правової допомоги.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив заявлений ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди і належно мотивував свої висновки. З рішенням суду обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи захисника Самарець А.В., висловлені під час касаційного розгляду, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони не були предметом апеляційного розгляду і про них не йшлося в касаційній скарзі. Розгляд Судом таких доводів був би порушенням принципів змагальності та диспозитивності, що передбачені статтями 22, 26 КПК.

З огляду на викладене неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження, про що йдеться в касаційній скарзі засудженої, у кримінальному провадженні не допущено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко А.П. Бущенко С.С. Голубицький